Афористичність поетичної мови Тараса Мельничука: стилістико-синтаксичний аспект

Анотація

У статті розкрито ідіостильову специфіку афоризмів поетичної мови Т. Мельничука, репрезентовану в їхній семантико-синтаксичній організації та стилістичних функціях. Завданнями було дослідження семантики афоризмів, їх синтаксичної структури та стилістичних засобів, виявлення композиційних функцій. Матеріалом студії послужило найповніше на сьогодні тритомне видання творів Т. Мельничука.

За ступенем вираження смислової домінанти афоризми аналізованої поезії переважно є образними й концентруються навколо тем і мотивів, які стосуються України, її історії, долі самого поета, а також морально-етичної проблематики та вічних цінностей. Виявлено наскрізний характер афористичності аналізованого корпусу поезій.

Установлено те, що афористичні вислови Т. Мельничука співвідносяться із синтаксичними конструкціями, що мають різноманітну структуру: від простого речення до надфразних єдностей. Зафіксовані поетичні афоризми переважно є еквівалентами складнопідрядних речень мінімальної структури з підрядними частинами умови, причини, означальними та ін. Афоризми репрезентовано також складнопідрядними реченнями ускладненого типу та складносурядними конструкціями (останні мають переважно зіставно-протиставні відношеннями між предикативними частинами) та рідше складними безсполучниковими реченнями.

Превалювання афоризмів, що є еквівалентами складних речень та надфразних єдностей, пояснюємо тим, що вони є не тільки смислотвірними, а й композиційними складниками поезій Т. Мельничука. Афористичністю відзначаються цілі строфи та окремі поезії. Для афористики Т. Мельничука характерним є фольклорний струмінь, тяжіння до максим. Афористичність поета базується на парадоксальності й створюється різного роду протиставленнями, повторами, запереченням, хіазмом, підтримується римуванням.