Розвиток проблеми індивідуалізації навчання учнів у вітчизняній освіті в 60-ті-80-ті роки ХХ століття у межах проведення різноаспектних науково-педагогічних пошуків

Анотація

У статті наголошено, що необхідність проведення наукових досліджень з проблеми індивідуалізації освітнього процесу зумовлена гуманістичними орієнтирами сучасної освіти. Підкреслено важливість ретроспективного аналізу науково-методичних пошуків вітчизняних педагогів 60-тих – 80-тих років ХХ століття, коли вивчення проблеми індивідуалізації навчання здійснювалося у межах проведення різноаспектних дидактичних досліджень. Метою статті визначено аналіз нормативних документів діяльності закладів загальної середньої освіти та психолого-педагогічної літератури 60-тих – 80-тих років ХХ століття для з’ясування ступеня розробки проблеми індивідуалізації навчання у межах проведення досліджень ефективності навчання, попередження відставання, розвитку здібностей, формування позитивної мотивації, пізнавальної активності та самостійності учнів. Констатовано різні позиції науковців стосовно трактування поняття «індивідуалізація навчання», надано власне визначення даної категорії. Підкреслено, що формулювання у нормативних документах діяльності закладів загальної середньої освіти завдання удосконалення навчального процесу, його форм і методів викликало проведення різноаспектних науково-педагогічних досліджень та позначилося значними прогресивними змінами у вивченні досліджуваної проблеми. Серед іншого, мотивацію, здібність до навчання, пізнавальну активність та самостійність було визнано сутнісними характеристиками індивідуальності учнів, що можуть бути сформовані на певному рівні. Індивідуалізацію навчання – умовою досягнення його ефективності, попередження відставання, розвитку здібностей, успішного формування позитивної мотивації, пізнавальної активності та самостійності учнів.