Загальна характеристика дискурсивної компетентності як педагогічної проблеми

Анотація

Для розроблення більш ефективної методики формування дискурсивної компетентності необхідно спочатку уточнити її визначення. З огляду на те, що дискурсивна компетентність досі не має єдиного чіткого визначення, було запропонували і обґрунтували своє, проаналізувавши літературу з цього питання. Мета дослідження полягала у виявленні сутності поняття «дискурсивна компетентність» на підставі узагальнення науково-педагогічної літератури, з’ясуванні причин формування дискурсивної компетентності у здобувачів освіти базової середньої школи. Автором кластеризовано матеріал стосовно дискурсивної компетентності і уточнено її визначення, було визначено її риси – оволодіння жанровими стильовими особливостями різних дискурсивних жанрів, контекстуалізацію і уміння користуватися «комунікативними моделями», функціональність. Також було сформульовано п’ять основних аргументів формування дискурсивної компетентності у здобувачів освіти базової середньої школи. Звертаючись до праць сучасних науковців на тему дискурсу і дискурсивної компетентності, було застосовано метод кластеризації для визначення різних підходів до виокремлення компонентів комунікативної компетентності у працях різних науковців та визначення основних рис комунікативної компетентності, потім метод узагальнення для виявлення їхніх спільних тенденцій, індуктивний метод для визначення дискурсивної компетентності. На думку науковців більшості науковців головною рисою дискурсивної компетентності є зв’язність мовлення, однак найпоширенішому із усіх дискурсів, усному дискурсу, притаманна незв’язність, ненормативний синтаксис, випадкові паузи й повтори, асиндетон, анаколуф. Таким чином, панівне дотепер визначення дискурсивної компетентності не сумісне з усним дискурсом. Дискурсивна компетентність – це компетентність, що передбачає розуміння і використання вербальних і паравербальних знаків, характерних для того чи того дискурсивного жанра, а також застосування комунікативних стратегій, властивих комунікативній ситуації, знання та оперування екстралінгвістичним аспектом з метою творення власних висловлювань відповідно до дискурсивних жанрових особливостей.