ДОПОМІЖНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЩОДО ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Анотація

Вступ. У статті розглянуто  допоміжні репродуктивні технології в якості об’єкту цивільно-правового регулювання щодо особистих немайнових прав фізичних осіб. У зв’язку з тим, що ДРТ належить до медичної діяльності і послуг в сфері охорони здоров’я, вони розглядаються як об’єкт цивільно-правового регулювання таких особистих немайнових прав  фізичних осіб, як права на медичну допомогу із застосуванням ДРТ, права на інформацію;  права на біологічний матеріал (сперму, яйцеклітини, ембріони); договірні відносини (донорство, сурогатне материнство).

Короткий зміст основних результатів дослідження. Акцентується, що основними суб’єктами реалізації права на ДРТ є: пацієнти  - подружні пари, самотні жінки чи чоловіки, ЛГБТ-пари; заклади охорони здоров’я, в яких реалізовуються програми ДРТ; донори гамет чи ембріонів; сурогатні матері; державні органи нагляду  чи контролю.  До інституційних компонентів права на медичні послуг із застосуванням ДРТ належать система медичних закладів, в яких реалізуються ці програми, а також державні контролюючі органи – МОЗ, Держлікслужба. Окреме місце серед інституційних компонетів означеного права відводиться науковим установам, в яких проводяться дослідження в галузі репродуктивної медицини.

Висновок. Проблемними аспектами забезпечення права фізичних осіб на медичну допомогу із застосуванням ДРТ в Україні  визначено відсутність єдиного спеціального закону, що спричинює прогалини в правозастосуванні.  Серед важливих питань означеного права також належить прогалини в захисті персональних даних, оскільки  через недостатньо чіткі механізми контролю може порушуватися як анонімність донорів, так і конфіденційність потенційних батьків.