НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА ВІРТУАЛЬНІ АКТИВИ ЯК ЗАХІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) МАЙНА, ОДЕРЖАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Анотація

Вступ. Сучасний рівень злочинності характеризується поширенням застосування віртуальних активів які, стають предметом, засобом, доходом від їх вчинення, предметом конфіскації у кримінальному провадженні. У зв’язку із цим логічно постають питання щодо визначення порядку вжиття заходів, які б забезпечували подальшу реалізацію виконання призначеного судом покарання щодо таких активів.

Короткий зміст результатів дослідження. У статті здійснено спробу узагальнити існуючі погляди на проблеми накладання арешту на віртуальні активи як захід забезпечення кримінального провадження, зокрема у кримінальних провадженнях щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Запропоновано авторський погляд на порядок застосування арешту на віртуальні активи, який визначено як сукупність послідовних етапів діяльності слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Висновки. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що процес накладання арешту на віртуальні активи у кримінальних провадженнях про легалізацію (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом складається з таких етапів: 1) прийняття рішення про наявність підстав для застосування арешту віртуальних активів у кримінальному провадженні; 2) у невідкладних і виключних випадках накладення арешту на віртуальні активи без отримання дозволу слідчого судді або суду, а за рішенням Директора НАБУ чи його заступника, погодженого із прокурором; 3) звернення з клопотанням про накладання арешту на віртуальні активи до слідчого судді, суду; 4) розгляд слідчим суддею чи судом клопотання та вирішення питання про арешт віртуальних активів; 5) виконання судової ухвали про арешт віртуальних активів.