ПРОСТОРОВІ ТА МАЙНОВІ ОЗНАКИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Анотація

Вступ. Ефективність правового регулювання земельного обігу повинна відбуватися виходячи із обґрунтування взаємодії соціальних, правових та економічних суспільних інтересів. Такий підхід має суттєву наукову актуальність. Формулювання структури і системи та узагальнення основних правових положень у напрямку розуміння майнових характеристик землі має достатню доцільність. Дослідження проводиться з метою систематизації, оновлення, здійснення аналізу фактів та їх синтезу у нові розуміння та формулювання висновків, що описують правові елементи та дозволяють збудувати логічні причинно-наслідкові зв'язки між ними з метою прогнозування їх перебігу та застосування.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Як було досліджено, норми земельного, податкового і цивільного законодавства розглядають земельну ділянку разом із розташованими на ній природними ресурсами, будівлями і спорудами не тільки як природний ресурс але і як просторовий базис та складну річ з усіма ознаками нерухомого майна. Таким чином, сукупними елементами земельної ділянки як складної речі (майна) є: ґрунтовий прошарок, водні природні і антропогенні об'єкти; ліси і лісосмуги, багаторічні насадження. Виокремлено поняття «простір» як невід’ємний елемент земельної ділянки. Він виступає мірою встановлення об’єму або кількості предметів матеріальної реальності, об’єктів та явищ. Земельна ділянка як речовий об’єкт може займати місце та бути розташованою лише у фізичному просторі. Крім того, говорячи про природні ресурси взагалі, має сенс застосовувати термін «простір» при правовому регулюванні майнових відносин щодо лісових ділянок, надр, водних об’єктів, багаторічних насаджень, атмосферного повітря тощо. Сам же «простір» може використовуватися власниками земельних ділянок і землекористувачами в межах координат які знаходиться над та під поверхнею земельної ділянки і який є доступним на вишину і глибину, що функціонально необхідні для будівництва споруд і будівель господарського або житлового призначення. Встановлено, що при відчуженні земельної ділянки до набувача переходить право власності на багаторічні насадження та ґрунтовий шар в межах всієї ділянки, повність та без обмежень їх кількості, а ось ліси та водні об'єкти набуваються у власність лише в межах площ дозволених Лісовим та Водним кодексами.

Висновки. Враховуючи рамки нормативного-правового бачення, сформульовано дві основні ознаки земельної ділянки: 1. Просторові які включають в себе межі, місце розташування (географічні координати) та площу ділянки. 2. Майнові, що включають її цільове призначення та визначені щодо ділянки права та встановлені обов’язки. В якості просторової (кількісної) ознаки земельної ділянки окремо розглянуто термін «простір» як еталон міри. Зроблено висновок, що земельна ділянка має усі ознаки майна та нерухомої речі, поєднуючи їх із просто-ровими характеристиками, що притаманні ділянці як природному ресурсу, територіальному базису та засобу виробництва.