Трансформація суб’єктного складу кримінального провадження та її вплив на розвиток криміналістичної тактики

Анотація

Вступ. Проблема забезпечення науково обґрунтованими криміналістичними рекомендаціями  діяльності органів кримінального судочинства та інших учасників кримінального провадження цікавила науковців із самого початку виникнення такого виду соціальної діяльності (кримінальної процесуальної). При цьому розвиток наукових положень залежить не тільки від власне накопичення знань за результатами проведених досліджень, а й від зміни кримінального процесуального законодавства. Це судження стосується й визначення векторів розвитку криміналістичної тактики, яка покликана надавати науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо найбільш оптимальних шляхів реалізації тих чи інших процесуальних дій учасниками кримінального провадження. Метою роботи, зокрема є висвітлення існуючої залежності між зміною суб’єктного складу кримінального провадження та подальшим розвитком криміналістичної тактики, необхідності розширення її знань. Під час дослідження використовувались різний спектр як загальнонаукових, так і спеціальних методів: аналіз, синтез, дедукція, індукція, порівняльний метод, формально-догматичний та порівняльно-правовий.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Визначено, актуальною та невирішеною залишається проблема розроблення тактики діяльності тих суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності, які були введенні у кримінальне провадження у зв’язку із прийняттям Кримінального процесуального кодексу 2012 року, зокрема: слідчого судді, детектива та дізнавача. Подальший розвиток криміналістичних знань у цьому напрямку відбуватиметься у рамках таких підгалузей криміналістичної тактики як слідча та судова.

Висновки. Розвиток кримінального процесуального законодавства, зокрема, пов’язаний із появою нових суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності зумовлює появу нових векторів розвитку криміналістичної тактики. Наразі одними із перспективних слід вважати напрями наукових пошуків щодо розроблення тактики діяльності детектива, дізнавача та слідчого судді. Щодо визначення місця нових наукових положень у структурі криміналістичної тактики, то на нашу думу, говорити про можливість формування нових її підгалузей передчасно. Тактика діяльності детектива та дізнавача може розвиватись у рамках слідчої тактики, а тактика слічого-судді, відповідно, у рамках тактики суду. Такий висновок пов’язаний з тим, що функціонально діяльність умовно нових суб’єктів дорівнює діяльності слідчого та суду, хоча і мають власну специфіку.