Доктрина зустрічного надання в англійському договірному праві та суміжні правові конструкції у праві країн романо-германської правової сім’ї

  • Валентина Скрипник Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0003-3968-7762
Ключові слова: доктрина зустрічного задоволення, зустрічні зобов’язання, концепція каузи, зустрічне виконання

Анотація

Вступ. Стаття присвячена доктрині зустрічного надання (consideration) в англоамериканському праві та схожим правовим конструкціям у праві країн романо-германської правової сім’ї. На підставі зарубіжних досліджень доктрини зустрічного надання авторкою з’ясовується правова природа цієї доктрини у договірному праві. Акцентується увага на тому, що зустрічне надання пов’язується із категоріями інтересу, блага, вигоди, користі, збитку. Вказано, що зустрічне надання є істотною умовою дійсності будь-якого контракту, у тому числі неформального. Зроблено спробу зіставити доктрину зустрічного надання із концепцією каузи правочину у романо-германській правовій сім’ї, яка була розвинута завдяки рецепції римського права.

Короткий зміст основних результатів дослідження. Розумінні каузи як обіцянки здійснити обмін певними благами наближує цю концепцію до доктрини зустрічного надання. Втім багатозначність терміну causa у джерелах римського права (мотив, мета, результат, підстава) унеможливлюють пошук витоків доктрини зустрічного надання у римській концепції каузи, на що вказано у статті. Сучасне розуміння каузи правочину як мети, яку сторони прагнуть досягти під час укладення договору, також є відмінною від доктрини зустрічного надання. Авторка наголошує, що Цивільний кодекс України не містить ані поняття зустрічного надання, ані поняття каузи. Натомість, у цивільному праві України категорія зустрічності знаходить свій прояв у поняттях: «зустрічне виконання», «зустрічні обов’язки», «зустрічні вимоги». Підкреслюється, що стаття 538 ЦК України «Зустрічне виконання зобов’язання» також не може вважатися аналогом доктрини зустрічного надання, оскільки закріплено в цій статті право на відмову від виконання зустрічного обов’язку застосовується саме на стадії виконання договору до обов’язків, які є взаємозалежними.

Висновки. Авторкою зроблено висновок про можливість та корисність рецепції доктрини зустрічного надання та її застосування у вітчизняній судовій практиці.

Завантаження

Посилання

/

Посилання

Безклубий І., Кошиль Ю. Causa правочину у римському праві. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Київ, 2007. С. 59-63.

Беликова К.М. Заключение, исполнение и прекращениедоговора в Индии. Азиатско-Тихоокеанский регион: экономика, политика, право. 2015. № 2 (35).С. 103-120.

Оробинский В. В. Английское договорное право : просто о сложном : изд. 2-е, перераб. и доп. Ростов н/Д : Феникс, 2016. 459 c.

Оуенз К. Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей: Навчальний посібник. Київ: Знання, 2002. 605 c.

Санфилиппо Ч. Курс римского частного права. Москва: Норма, 2017. 464 c.

Цибань А. А. Суб'єктивний цивільний обов'язок як елемент зобов'язального правовідношення : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : 12.00.03. Харків, 2018. 226 с.

Ashly D. Clarence. The doctrine of consederation. Harvard Law Review. New York, 1913. Vol. 26. No. 5 (Mar., 1913). Р. 429-436.

Glaser A. Doctrine of Consideration and the Civil Law Principle of Cause.Dickinson Law Review, New York City, 1941.Volume 46. P. 12-25. Available at: https://ideas.dickinsonlaw.psu.edu/dlra/vol46/iss1/2

Holmes O. W. The common law. Toronto. 2011. 381 p.

Jenks E. The History of the Doctrine of Considerationin English Law. London, 1892. 225 c.

Опубліковано
2022-06-28
Цитовано
Як цитувати
Скрипник, В. (2022). Доктрина зустрічного надання в англійському договірному праві та суміжні правові конструкції у праві країн романо-германської правової сім’ї. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право», (33), 83-91. https://doi.org/10.26565/2075-1834-2022-33-09
Розділ
Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право