Глобальні держави та регіональна нестабільність: вплив зовнішніх акторів на геополітику східного Середземномор'я

Анотація

Актуальність теми зумовлена зростанням ролі Східного Середземномор’я як стратегічного регіону, де перетинаються інтереси глобальних держав і регіональних акторів, що формує складну систему взаємодії та конкуренції та безпосередньо впливає на глобальну безпеку. Предметом дослідження у статті є вплив зовнішніх акторів на рівень регіональної нестабільності та динаміку конфліктності у Східному Середземномор’ї. Мета статті полягає у дослідженні механізмів впливу глобальних держав на політичні, економічні та безпекові процеси в регіоні, а також у виявленні факторів, що посилюють або знижують рівень конфліктності. Завдання дослідження передбачають: аналіз політичних стратегій ключових акторів, виявлення основних факторів дестабілізації, оцінку подвійного ефекту зовнішньої присутності (стабілізуючого та дестабілізуючого).Методи дослідження включають системний аналіз – для визначення ролі Східного Середземномор’я у сучасній геополітиці; порівняльний аналіз політичних стратегій – для виявлення спільних та відмінних елементів підходів глобальних держав; аналіз офіційних статистичних даних, декларацій та відкритих джерел – для формалізації причинно-наслідкових взаємозв’язків між діями зовнішніх акторів і рівнем регіональної напруги. Результати дослідження свідчать, що присутність США, Росії та Китаю у Східному Середземномор’ї реалізується через військові бази, економічні проекти та дипломатичні альянси, що водночас забезпечує підтримку стабільності та створює нові осередки конфліктності. Виявлено, що конкуренція у сферах безпеки та енергетики, а також загострення територіальних суперечок посилюють напругу у регіоні та ускладнюють пошук компромісів. У висновках обґрунтовано, що подвійна природа зовнішнього впливу вимагає розробки нових підходів до міжнародної співпраці, орієнтованих на багатостороннє врегулювання суперечок, зміцнення ролі міжнародних організацій та формування інноваційних моделей співпраці. Отримані результати можуть бути використані у практичній діяльності міжнародних інституцій та державних структур для зниження регіональної напруги та вироблення ефективних стратегій взаємодії зовнішніх акторів.