Аналіз солонцеутворення на різних континентах та ґрунтово-біокліматичних поясах: регіональний аспект
Анотація
Мета. Виявити закономірності розповсюдження солонців і солончаків за ґрунтово-біокліматичними поясами та їх глобальні і регіональні екологічні проблеми.
Методи. описовий, аналітичний, польовий, розрахунковий, статистичний, кореляційного аналізу.
Результати. Наведено основні етапи вчення про засолені ґрунти та визначено, що на п’яти континентах світу спостерігаються усі види солонцюватості ґрунтів, але переважає вплив солей натрію, які з’явилися у результаті потрапляння морських вод та вивітрювання мінералів у минулі геологічні епохи, а також у результаті зрошення й осушення. За результатами розрахунків визначено, що найбільшу площу засолених ґрунтів має Австралія (357568 тис. га), найменшу Африка (80448 тис. га), а співвідношення загальної площі континенту до площі солонців та солончаків устатковує континенти у наступний низхідний ряд: Австралія (50%) →Північна Америка (7%) → Південна Америка (7%) → Євразія (6%) [Азія (7%) → Європа (4%)] → Африка (4%, пустелі та посушливі райони складають 60% її площі). Найважливішу роль у процесах засолення-розсолення та осолонцювання грають клімат і рослинність. У кожному біокліматичному поясі процеси засолення та осолонцювання мають свою специфіку, що відбивається на хімічному складі, фізичних властивостях, у складі кори вивітрювання, визначаючи у цілому рівень родючості засолених ґрунтів. Засолені ґрунти мають чітку поширеність у всіх зонах, специфічність кожної та умови ґрунтоутворення накладають своєрідний відбиток на склад і властивості засолених ґрунтів, у межах навіть одного типу. Найбільше засолених ґрунтів у тропічному та субтропічному ґрунтово-біокліматичних поясах. Найактуальнішою екологічною проблемою є зменшення площі родючих земель унаслідок засолення. Погіршуються фізико-хімічні властивості, зменшується вміст гумусу. На території Херсонської області засолені ґрунти займають близько 600 тис. га. Проби відібрано в орному шарі ґрунту Олешківського та Каховського районів, де найбільша частка сильно солонцюватих (25-63%), слабосолонцюватих (77-76 %) та солонців (4,44-4,54%). Визначено кореляційну залежність властивостей засолених ґрунтів: сумарний показник засолення ґрунтів збільшується при підвищенні показника рН; при збільшенні значення рН відбувається зниження вмісту гумусу у ґрунтах, особливо у діапазоні рН 8,3-8,5; при підвищенні рівня засолення ґрунтів знижується вміст гумусу.
Висновки. На п’яти континентах світу спостерігаються всі види солонцюватості ґрунтів та переважає вплив солей натрію. Найбільше засолених ґрунтів у тропічному та субтропічному ґрунтово-біокліматичних поясах. Виявлені кореляційні закономірності дозволять проводити оперативну оцінку ступеня засолення ґрунтів, обґрунтовувати і впроваджувати високоефективні заходи, прогнозувати можливі зміни основних показників та поліпшувати їх екологічний стан.
Завантаження
Посилання
Nazarenko, I., Polchyna, S., Nikorych, V. (2003). Soil science: Textbook. Chernivtsi: Knyhy XXI (in Ukrainian).
Novikova, A. (2009). Studies of saline and solonetz soils: Genesis, melioration, ecology. Selected works. Kharkiv: PC “Drukarnia 13” (in Russian).
Polskyh, B., Steblianko, M., Chmyr, R., Iavorsky, V. (2011). Basics of agriculture: Textbook. Kyiv: Vyshcha shkola (in Ukrainian).
Pozniak, S., (2010). Soil science and geography of soils: Textbook (v.2). Lviv: LNU Publishing house (in Ukrainian).
Pozniak, S. (2008). Black soil : The ecological encyclopedia (v.3). Kyiv (in Ukrainian).
Pozniak, S. (2015). Soils in the modern inconsistent world. Genezis, geography and ecology of soils, 5, 202-206. (in Ukrainian).
Popovych, P., Jamal, V. (2011). Suitability of soils for orchards and patches of berries. Kyiv: Harvest (in Ukrainian).
Polchyna, S. (2001). Soil science. The main types of soils. Chernivtsi: Ruta (in Ukrainian).
Hnatenko, O., Kapshtyk, M., Petrenko, L., Vitvitsky, S., Hnatenko, O. (Ed.) (2002). Soil science practi-cum: Textbook. Kyiv (in Ukrainian).
Synytsky, S., Mamchur, Y., Hytruk, O., and others (2007). Problems of agrochemical monitoring of soils in Kirovohrad oblast. Chernivtsi University scientific bulletin: Biology, 360, 38-42 (in Ukrainian).
Poliovy, A., Hutsal, A., Dronova, O. (2013). Soil science. Odessa: Ecology (in Ukrainian).
Kuzyka, S. (2002). Economic and social geography of coutries. Lviv: Svit (in Ukrainian).
Starodubtsev, V., Bogdanets, V (2018). Saline soils of the south of Ararat valley: Experience of mapping using Landsat-8 data. Scientific reports of National university of life and environmental sciences of Ukraine (4 (74)). Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/agrohimigrn_2015_83_10 (in Ukrainian).
Zavialova, T., Ivanenko, Y. (2016, May 16). Main types of soils of Melitopol region. Hitrorico-geographical discourse of problems of geosphere: Material from International science conference. Bogdan Khmelnytsky Melitopol state pedagogical university. Retrieved from http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/666 (in Ukrainian).
Boichuk, A. (2012). Soil salination in the south of Ukraine. Methods of desalination of kastanozems (in Ukrainian).
The earth on the verge: National academy of agriculture of Ukraines’ scientists about problems of soil quality. Retrieved 2020, 10 September from https://agropolit.com/spetsproekty/358-zemlya-na-meji-vcheni-naan--pro-4-problemi-yakosti-gruntiv (in Ukrainian).
Perry – Castañeda Library Map Collection. Retrieved 2020, 10 September from http://merkator.org.ua/ru/karty/karty-avstralii (in Ukrainian).
Countries of Europe and Northern America in 1944-1974. (2016). Kyiv (in Ukrainian).
Li, J., Pu, L., Han, M., Zhu, M., Zhang, R., & Xiang, Y. (2014). Soil salinization research in China: advances and prospects. Journal of Geographical Sciences, 24(5), 943-960. Retrieved from https://link.springer.com/article/10.1007/s11442-014-1130-2 ( in English).
Singh, A. (2015). Soil salinization and waterlogging: A threat to environment and agricultural sustainability. Ecological indicators, 57, 128-130. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1470160X15002058 (in English).
Regional report on the state of the environment in the Kherson region in 2017. (2018). Kherson Regional State Administration. Department of Ecology and Natural Resources. Kherson. Retrieved 2020, 10 September from https://mepr.gov.ua/files/docs/Reg.report/2017/%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C%202017.pdf
Chorna, T., Chorny, S. (2003). Changes in humus condition of Kherson soils in the last 25 years: Di-mensional analysis. Topical questions of land reform development in Ukraine: Condition and perspec-tives: Collection of scientific works. Kherson, 184-187 (in Ukrainian).
Chorny, I. (2005). Geography of soils with soil science basics: Textbook for faculty of geography stu-dents. Kyiv: Vyshcha shkola (in Ukrainian).
Krykunov, V. (2013). Soils and their fertility. Kyiv: Vyshcha shkola (in Ukrainian).
Medvedev, V. (2007). Methodology of complex examination, exploitation and preservation of soils of Ukraine. Problems of monitoring soils and modern technologies of reviving their fertility, 15(1), 17-21. (in Ukrainian).
Tolharenko. I. (2009). Peculiarity of agricultural area development within Kherson oblast. Collection of scientific works. Kherson, 374 -375. (in Ukrainian).
Tsvetkova, N., Saranenko, I., Dubyna, A. (2015). Implementation of geoinformational systems in eval-uation progression of ravine-dean erosion in the steppe zone of Ukraine. Dnipropetrovsk university bulletin. Biology, Ecology, (23 (2)), 197-202. Retrieved from http://www.dnu.dp.ua/docs/visnik/fbem/program_56a674dc86d60.pdf (in Ukrainian).
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
