Торгово-промислові музеї як засіб збільшення товарообігу: світовий та вітчизняний досвід (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Анотація

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. для пожвавлення експорту та збільшення товарообігу між країнами ділові кола вдаються до заснування спеціальних музейних установ – торгово-промислових музеїв, експортних музеїв або музеїв зразків. Дослідження процесу створення таких закладів, функціонального призначення їхніх основних структурних компонентів і головних напрямів діяльності стало можливим у результаті залучення значного масиву поточних і аналітичних даних із періодичних видань початку ХХ ст., діловодних матеріалів представницьких об’єднань підприємців та урядово-підприємницьких організацій сприяння зовнішній торгівлі (Російська експортна палата, м. Санкт-Петербург; З’їзди гірничопромисловців Півдня Росії, м. Харків; Харківський біржовий комітет тощо). Торгово-промислові музеї в статті проаналізовано як один зі складників реалізації економічних завдань окремих груп підприємців та держав у цілому. Підкреслюється, що ці установи сприяли пожвавленню товарообігу між країнами та обміну найновішими підходами й прийомами ведення зовнішньоторгових операцій (укладання й супровід комерційних угод, створення широкої інформаційної бази й надання довідкової інформації, підтримка контактів між виробниками й споживачами, особливості доставки товарів й новинки їхнього пакування тощо). У статті подано кілька варіантів класифікації експортно орієнтованих музейних установ: за місцем знаходження (на теренах країни виробництва, на теренах країни можливого експорту); за головним призначенням (експортні, іміджеві). У результаті порівняльного аналізу діяльності західноєвропейських експортних музеїв та музеїв зразків Російської імперії у дослідженні робиться висновок про суттєве відставання останньої у справі заснування інституційних форм сприяння зовнішній торгівлі, незначне кількісне поширення таких музеїв у імперії та недостатнє представлення в них експортованих товарів.