ЗАСТОСУВАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ПРИ ВИРІШЕННІ ЗАВДАНЬ ПРОСТОРОВОГО ПЛАНУВАННЯ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ

  • А. Н. Некос Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
  • Я. Е. Молодан Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
Ключові слова: ГІС, вітроенергетика, просторове планування

Анотація

Вивчено та узагальнено міжнародний досвід використання геоінформаційних систем (ГІС) при визначенні придатності території для розвитку вітроенергетики. Визначено, що первинними джерелами інформації для таких ГІС слугують результати польових досліджень, існуючі у вільному доступі просторові бази даних, бази даних об'єктів з відомими місцеположенням та/або адресою, а також самостійне оцифрування існуючих растрових карт та їх уточнення шляхом дешифрування космознімків. Загалом створено 16 картографічних шарів, що становлять основу первинної бази даних ГІС та містять інформацію про фактори, які впливають на розміщення вітрових електростанцій на території Харківської області.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

А. Н. Некос, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
завідувач кафедри
Опубліковано
2015-01-28
Як цитувати
Некос, А. Н., & Молодан, Я. Е. (2015). ЗАСТОСУВАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ПРИ ВИРІШЕННІ ЗАВДАНЬ ПРОСТОРОВОГО ПЛАНУВАННЯ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Екологія», (1104), 134-140. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/ecology/article/view/1101
Номер
№ 1104 (2014): Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразина Серія "Екологія" . Випуск 10
Розділ
Екологічна безпека навколишнього середовища

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).