Інтертекстуальний мем “One does not simply”: cхеми концептуальної інтеграції

Анотація

Метою статті є розширення аналітичного та експланаторного потенціалу теорії інтертекстуальності за рахунок застосування принципів та методології когнітивно-дискурсивної лінгвістики для врахування когнітивних механізмів встановлення міжтекстових зв'язків при формуванні інтертекстуально активних мультимодальних текстів та їхнього життєвого циклу. У дослідженні зроблена спроба відмовитись від суто описового підходу до аналізу текстів і натомість на прикладі інтертекстуально активного мультимодального тексту мему-макрокартинки “One does not simply” розглянути, які механізми концептуальної інтеграції та в який спосіб визначають процеси формування, інтертекстуального побутування, нарощування, занепаду та розпаду мему, та які саме вербальні/невербальні структури маніфестують такий процес смислотворення. Для досягнення поставленої мети в роботі пропонується та тестується процедура комплексного аналізу мультимодального мему-макрокартинки на всіх етапах його життєвого циклу в мережах, яка передбачає 1) дослідження лінгвального та екстралінгвального контексту утворення мему; 2) виділення його типологічних структурно-семантичних, мультимедійних та інших ознак та їхнє прототипування; 3) аналіз когнітивних операцій та механізмів концептуальної інтеграції, які формують прототипові структурно-семантичні ознаки мему та процеси смислотворення і інтертекстуальні зв’язки; 4) розгляд трансформації виявлених прототипових ознак на всіх етапах. Застосування запропонованої методики для аналізу формування та побутування мему-макрокартинки “One does not simply” виявило багатоетапність процесу концептуальної інтеграції, внаслідок якого утворюється досліджуваний мем, феномен смислотворення завдяки прямому та зворотньому мапуванню інтегрованих ознак, нарощування отриманої інтегративної структури завдяки снігоклонуванню та іншим трансформаціям та втрата мемом своєї мультимодальності та прецедентності на кінцевому етапі життєвого циклу. Проведений аналіз продемонстрував, що вербальні та невербальні компоненти структури мему-макрокартинки не є випадковими та відбивають глибинні процеси концептуальної інтеграції і пристосовані до інтертекстуального побутування.