Когніція, комунікація, дискурс

Символи у брендовому сторітелінгу

2025-07-29T11:28:54+00:00

У статті висвітлюється роль символів у цифровому сторітелінгу, який набуває популярності як ефективна маркетингова стратегія. Цифрові технології відкрили нові можливості для cторітелінгу на веб-сайтах, зробивши його мультимодальним. Символи виявляються надзвичайно важливими для наративу ювелірних брендів класу люкс. Дослідження базується на аналізі сайтів відомих ювелірних домів – Cartie, Tiffany, Boucheron, Van Cleef & Arpels, Harry Winston. Творіння цих домів стали символами одержимості, мрією, ідеєю фікс для мільйонів людей. Історії стали невід’ємним компонентом архітектури веб-сайтів, забезпечуючи доступ глобальній аудиторії до історії бренду, цінностей і спадщини компанії. Логотипи люксових брендів – це легко впізнавані символи, що асоціюються з ексклюзивним дизайном, вишуканим смаком, неперевершеною креативністю, високим соціальним статусом. Культурні символи, що належать до різних цивілізацій, ефективно інтегровані як у дизайн ювелірних виробів, так і у прийоми сторітелінгу. Деякі прикраси стають емблемами брендів. Доми надають символічне значення своїм творінням під час рекламних кампаній. Ювелірні вироби люксових брендів можуть перетворити в символи елементи флори і фауни, космосу, світу людини. Люксові дома наділяють символічною цінністю прикраси у своїх рекламних і маркетингових стратегіях. Символи виявляються ключовими для формування сенсу в сторітелінгу, яку візуальному, так і текстовому форматах, охоплюючи найважливіші факти особистого та професійного життя засновників брендів, історію бренду, придбання унікальних дорогоцінних каменів і створення знакових ювелірних виробів, які стають віхами розвитку брендів. Культурні символи влучно інтегровані в дизайн коштовностей та візуалізуються у багатьох історіях на сайті. Прикраси, що належать до рівня високого ювелірного мистецтва, розкішні ювелірні вироби стають символами бренду. Творіння люксових брендів стають культовими і можуть символізувати світ природи, космос, життя та діяльність людини. Символічний сторітелінг переплітається зі складними когнітивними та семіотичними процесами, інтердискурсивністю, різноманітними імплікаціями, що робить створення сенсів та декодування інформації більш витонченим і захоплюючим.

Мультимодальні та когнітивні підходи до академічного дискурсу в навчанні з ШІ-підтримкою

2025-07-29T11:28:56+00:00

У статті розглядається, як академічний дискурс трансформується у вищій освіті під впливом інтеграції штучного інтелекту (ШІ) та мультимодального дизайну, що розуміється тут у межах мультимодальної теорії дискурсу (а не в сенсі мультимодальних ШІ-моделей). Спираючись на когнітивну лінгвістику, соціокогнітивну теорію дискурсу та мультимодальну семіотику, дослідження аналізує як академічні поняття структуруються та передаються у навчальному середовищі, збагаченому ШІ. Об’єктом емпіричного аналізу є два мікромодулі, розроблені в Оснабрюкському університеті – Welcome to the AI Jungle і Expedition AI, які поєднують текст, візуальні елементи, інтерактивність та зворотний зв’язок від ШІ на платформі управління навчанням Stud.IP (LMS). Методологічно дослідження поєднує когнітивний аналіз дискурсу з аналізом мультимодального контенту, зосереджуючись на тому, як студенти опрацьовують поняття навчання, аргументації та автономії в умовах взаємодії з алгоритмічними агентами.

Результати показують, що студенти орієнтуються у контенті через концептуальні метафори на зразок НАВЧАННЯ – ЦЕ ПОДОРОЖ, які підкріплюються структурою модулів та механізмами зворотного зв’язку. Аргументація реалізується у вигляді поетапного розгортання думки без полеміки, тоді як автономія формується у межах інтерфейсної навігації. ШІ постає як семіотичний учасник академічного дискурсу, впливаючи на побудову значення через тональність, візуальні образи та стилізацію діалогу. Ці патерни вказують на зміщення у бік гібридного, діалогічного академічного спілкування, де агентність розподілена між людьми та алгоритмами. У статті стверджується, що в умовах мультимодального навчання з використанням ШІ академічну грамотність слід переосмислювати як результат співпраці між студентами, викладачами та цифровими інструментами. Також наголошується, що розвиток критичної цифрової грамотності є ключовим для створення навчальних програм, орієнтованих на виклики майбутнього.

Динаміка прототипів у популярному друці доби Реставрації: діахронне ономастичне дослідження Poor Robin’s Almanack

2025-07-30T18:10:28+00:00

Це дослідження кількісно визначає внутрішню семантику календаря жартівливих святих, які щорічно з'являлися в Poor Robin’s Almanack між 1664 і 1674 роками, найпоширенішому комічному альманасі Лондона епохи Реставрації. З десяти оцифрованих випусків було укладено виправлений ономастичний корпус з 2728 лексем; кожне ім'я має позначку часу за місяцем і роком, класифікується за однією з восьми наративних ролей – Герої та лицарі, Закохані, Магія та надприродне, Сумнозвісні жінки, Розбійники та пройдисвіти, Мудреці та сатирики, Хитруни та блазні, Тирани та зрадники і позначено за походженням (грецький міф, широкоформатна балада, сучасний памфлет, тощо). Частотність функціонує як історична норма продукції: концентрація категорії та внутрішньокласова типовість перетворюють цю частотність на силу прототипу. Результати показують градуйовану народну таксономію. Закохані та Герої і Лицарі утворюють щільні, закріплені міфами ядра, в яких домінує жменька класичних і романтичних постатей, тоді як Хитруни та блазні, Тирани та зрадники демонструють навмисно пласкі профілі, відкриті для постійних тематичних доповнень. Походження засвідчує тісний зв’язок між лексичною концентрацією й культурною однорідністю: висококонцентровані категорії черпають імена здебільшого з одного наративного джерела, тоді як дифузні класи залучають персонажів щонайменше з п’яти різних традицій. У діахронному розрізі центр тяжіння календаря спершу зміщується до політичної полеміки, а згодом — до ярмаркового гумору, що дає змогу кількісно простежити, як популярний друк переглядає межу між святим і профанним у відповідь на зміни політичного клімату та запит на новизну. Методично робота показує, що сатиричну ономастику фіксованого формату можна досліджувати за зразком норм продукції: відбір імен, семантичне маркування, вимірювання прототиповості та діахронічні зрізи утворюють альтернативний інструментарій для історичної когнітивної лінгвістики.

Метакогніція і штучний интелект: що студенти думають про використання штучного інтелекту в академічних цілях

2025-07-29T11:29:03+00:00

Наразі точиться широка дискусія щодо застосування інструментів на основі штучного інтелекту в академічному контексті, зокрема в галузі академічного письма студентів, а також щодо навичок, пов'язаних зі штучним інтелектом, необхідних для цих занять (див. Long & Magerko, 2020). Використання генеративного штучного інтелекту (genAI), що базується на великих мовних моделях (LLM), є дуже перспективним для полегшення освітніх процесів, особливо для студентів, для яких мова академічних досліджень не є рідною. Перехресне опитування студентів німецьких університетів (von Garrel & Mayer, 2023) показало, що приблизно дві третини респондентів вже використовували інструменти на основі genAI в зимовому семестрі 2022/23, але лише чверть робила це (дуже) часто. Релевантні дослідження переважно дали серію окремих показників використання genAI в академічних колах. Істотним обмеженням цих досліджень є відсутність будь-якого розрізнення між студентами L1 і L2. Проведене нами опитування зосереджується на потенційних групових відмінностях між студентами, для яких німецька мова є L1, і тими, для яких німецька мова є L2, а також має на меті відстежити розвиток використання інструментів на основі genAI, знання про genAI та ставлення до genAI у перші роки загальної доступності цих інструментів (2023-2025). Із цією метою було оцінено загалом 143 анкети студентів різних навчальних програм (переважно німецька мова як іноземна та друга мова) Лейпцизького університету за дворічний період. Результати опитування, представлені в цій статті, зосереджуються на обізнаності студентів та їхньому ставленні до genAI / LLM (щодо додаткових результатів див. Ketzer-Nöltge & Rüger, у друці).

Гештальтність перекладу

2025-07-29T11:29:05+00:00

Метою статті є інтегрування теоретико-методологічних можливостей перекладознавства і когнітивної лінгвістики для запровадження цілісної методики перекладацького аналізу, яка базується на тлумаченні перекладеного мовного виразу як одного з взаємопов’язаних мовних і немовних (аудіо-візуальних та візуальних) експонентів загального гештальтного смислу, який конструюється з урахуванням усіх можливих вимірів контексту: як мовного (семантико-синтаксичного), так і позамовного (ситуативного і соціально-культурного). Пропонована процедура перекладацького аналізу включає: 1) опис ситуативного та соціально-культурного контексту, в якому відбувається дія / подія, актуалізована аналізованим вербально-візуальним висловлюванням; 2) з’ясування внеску взаємопов’язаних лексико-фразеологічних і граматичних, а також візуальних експонентів в конструювання гештальтного смислу оригінального і перекладеного висловлювань. Застосування пропонованої методики для аналізу субтитрування мовлення Шерлока Холмса у британському міні-серіалі Шерлок виявило тенденцію збереження раціонального пропозиційного змісту при втраті модальних емоційно-оцінних смислових нюансів. Ця тенденція проявляється у: 1) спрощенні синтаксичної структури оригінального мовлення, що, проте, не знижує точності відтворення раціонального пропозиційного змісту; 2) відмові від перекладу часток і модальних дієслів, що ускладнюють присудок і беруть участь в нюансуванні категоричності дедуктивних припущень, а також конструюванні іронії і сарказму, що частково компенсується візуальним рядом і звуковою доріжкою; 3) збереженні ілюстративної відповідності зображення і мовлення, проте втраті вербально-візуальної гри через застосування українських еквівалентів, які цілісно переосмислюють референтну ситуацію, відображуючи її смисл, але складаються зі слів зовсім іншої, порівняно з оригіналом, семантики.

Мультимодальне порівняння в інтернет-мемах на платформі X у контексті президентських виборів у США 2024 року

2025-07-29T11:29:06+00:00

У статті досліджується те, як конструюються мультимодальні порівняння в інтернет-мемах на платформі X, які присвячені виборам президента США 2024 року. Спираючись на здобутки когнітивної лінгвістики, мультимодальне порівняння визначається як порівняння, в якому джерельний і цільовий домени подаються в різних модусах. Проаналізовано чотири репрезентативні меми, які породжують порівняння, що спонукають зіставляти джерельний та цільовий домени, втілені вербальним та візуальним модусами. Мультимодальні порівняння мають формат X є як Y та поділяються на порівняння вузького та широкого діапазону. Приклади порівнянь вузького діапазону зазвичай поєднують емоційно насичені зображення з підрядними часу та умови, спонукаючи глядачів проектувати конкретні емоційні або фізичні стани на абстрактний досвід. Ґрунтуючись на метонімії НАСЛІДОК ЗАМІСТЬ ПРИЧИНИ, ці порівняння проєктують яскраві, чітко окреслені атрибути на цільовий домен. Натомість порівняння широкого діапазону зазвичай використовують конструкції з be like, залучаючи складніші та динамічніші мапування. Наприклад, один із мемів висміює поразку Камали Гарріс на виборах, порівнюючи траєкторію її кампанії з хаотичним рухом несправного візка для покупок. Інший критикує пріоритети демократів через порівняння їх із самотньою особою, що святкує прийняття незначного закону на тлі зруйнованого міста. Такі приклади спираються на фреймову метонімію й метафору для створення сатиричної політичної критики. У всіх випадках гумор виникає з інконгруентності між несумісними концептуальними структурами, тоді як порівняння функціонує і як когнітивний механізм, і як комунікаційна стратегія. Отримані результати свідчать, що, попри те що порівняння часто залишається в тіні метафори у когнітивно-лінгвістичних студіях, мультимодальне порівняння має значний риторичний потенціал завдяки творчому використанню семіотичних можливостей вербального та візуального модусів з метою створення образних зв’язків між різними концептуальними доменами.

Динаміка ідентичності у романістиці Фредеріка Беґбеде: синергетичний аналіз

2025-07-29T11:29:07+00:00

У статті досліджується концепт ідентичності в автофікційній та автобіографічній романістиці Фредеріка Беґбеде крізь призму синергетики, самоорганізованих систем та мета-метафори. Аналізуючи твори письменника, включно з трилогіями про Марка Марроньє та Октава Паранго, а також його автобіографічні тексти, розглядається, як процеси самоорганізації та взаємодія різноманітних соціальних, культурних і психологічних чинників визначають формування та еволюцію ідентичності персонажів. Застосування синергетичного підходу дає змогу виявити механізми становлення особистості через систему атракторів (цілей, цінностей, прагнень) і репелерів (кризових подій, руйнівних чинників), що демонструє динаміку самоідентифікації протагоністів в умовах сучасних соціокультурних змін.

Мета-метафори у творах Фредеріка Беґбеде відіграють важливу роль у конструюванні смислових пластів, передаючи складні аспекти індивідуальної та колективної самоідентифікації. Наприклад, арешт у «Французькому романі» символізує усвідомлення власного минулого, гребля в «Греблі проти Атлантичного океану» віддзеркалює боротьбу з руйнівними природніми тенденціями, Вавилонська вежа у «Вікнах у світ» репрезентує глобалізацію, а храм в «Ідеаль» ілюструє релігійну кризу та пошук сенсу. Крім того, мета-метафора слугує способом художньої трансформації біографічного досвіду, перетворюючи особисті переживання автора на універсальні моделі осмислення ідентичності.

Результати дослідження показують, що автофікційні та автобіографічні твори Фредеріка Беґбеде являють собою складні багатошарові системи, в яких особистий досвід автора поєднується з постмодерністськими стратегіями письма. Його протагоністи функціонують як динамічні системи, що піддаються трансформаціям під впливом соціальних, культурних і психологічних чинників. Дослідження підкреслює значущість самоорганізованих систем і мета-метафор у моделюванні ідентичності та відкриває нові перспективи для аналізу постмодерністської романістики, показуючи, як література віддзеркалює процеси самовизначення особистості у світі, що змінюється.

Мовно-специфічні засоби актуалізації когнітивно-прагматичного потенціалу оцінки

2025-07-29T11:29:10+00:00

Оцінка охоплює в мові широкий та великий спектр мовних одиниць різних рівнів, студіювання яких є актуальним в сучасній лінгвістиці. Це зумовлено тим, що взаємозв’язок між семантичними та прагматичними аспектами мовлення став однією з ключових проблем мовознавства. У цьому контексті оцінка постає як мовне відображення позамовної реальності. Мовна система, трансформуючи реальність, структурує її наново, надаючи імена об’єктам навколишнього світу. У процесі розвитку мови оцінка, реалізуючись у відкритій формі, поступово оформлюється в мовні одиниці – афікси, лексеми та окремі висловлювання. Метою даної статті є аналіз мовноспецифічних засобів реалізації прагмакогнітивного потенціалу оцінки.

Наразі залишаються недостатньо дослідженими механізми виникнення оцінної лексики та чинники, що забезпечують здатність слова виражати певне оцінне ставлення. Адже саме оцінне слово несе повний обсяг як денотативного, так і позаденотативного змісту. Усі слова з оцінним змістом можна умовно поділити на: а) раціонально-оцінні, в яких домінує логічне осмислення; б) емоційно-оцінні, що передають почуття, зумовлені соціальним сприйняттям об’єкта. Проте чітке розмежування цих типів ускладнюється, оскільки емоційні реакції зазвичай супроводжуються раціональними судженнями. Оцінне значення розглядається як різновид когнітивної інформації, що передається через семантику слова і відображає когнітивну структуру відповідного концепту в його дефініції Воно функціонує як семантичний макрокомпонент, який входить до прагматичної зони значення і реалізується в словниковому тлумаченні. Різноманітність форм оцінного значення, що структурують лексичну семантику, ілюструє складну природу ціннісного сприйняття світу та взаємодію когнітивних і емоційних чинників у процесі пізнання. Оцінне значення є концептуальною основою конкретних оцінок та пов'язаних з нею емоцій на лексичному рівні. Воно виступає складним когнітивно-прагматичним феноменом.