Метафори в німецьких та іспанських медіа на початку війни в Україні: контрастивний аналіз

Анотація

У статті досліджується використання 21 німецької та 22 іспанських метафоричних конструкцій у медіадискурсі під час початкової фази війни в Україні. У роботі з’ясовується, які креативні та інноваційні метафори формували публічну комунікацію, які виміри конфлікту вони висвітлювали та як їхні прагматичні й семантичні функції реалізовувалися у двох мовно-культурних контекстах. Аналіз ґрунтується на корпусах медійних текстів і політичних заяв, зібраних у провідних німецьких та іспанських онлайн-виданнях. Методологічно дослідження спирається на когнітивний та прагматичний підходи, визнаючи, що метафори не лише відображають концептуальні структури, а й функціонують як переконливі та емоційні засоби у політичній комунікації. Спрощуючи складні реалії, метафори скеровують інтерпретацію, викликають емоції та впливають на колективні настрої щодо війни, відповідальності та солідарності.

Результати засвідчують, що німецький дискурс часто акцентує увагу на внутрішніх політичних дебатах щодо нерішучості, історичної відповідальності та економічного впливу конфлікту, тоді як іспанський дискурс значною мірою зосереджується на європейському вимірі та фреймуванні політичних акторів. Попри ці відмінності, обидва медійні контексти збігаються у зображенні Росії як фундаментальної загрози та у легітимації підтримки України через гуманітарну допомогу, військову підтримку та дискурси солідарності.

На структурному рівні дослідження підкреслює, що німецька мова часто спирається на складні іменники для ущільнення значення в компактні лексичні одиниці, тоді як іспанська надає перевагу розгорнутим метафоричним виразам на рівні фрази або речення. В обох випадках іменники відіграють провідну роль у стисненні інформації та досягненні комунікативної точності.

У статті робиться висновок, що метафори виконують не лише когнітивні, а й переконливі, емоційні та аргументативні функції, роблячи їх потужними інструментами формування громадської думки, конструювання політичних наративів і скерування процесів соціального пізнання в умовах конфлікту.