Типові аграматизовані конструкції як актуалізовані моно- та полісинонімічні трансформи віртуальних первинних синтагм та пропозицій (на матеріалі сучасної французької художньої прози)

Анотація

У статті моно- та полісинонімічні типові аграматизовані конструкції визначено як віртуальні трансформи первинних синтагм та пропозицій, що реалізуються у вигляді звужених, розширених та кількісно рівнокомпонентних преференціальних опцій, в яких експресивність превалює над експресією. Метою наукової розвідки є побудова типології та визначення ступеня ко(н)текстуальної пертинентності типових аграматизованих моно- та полісинонімічних трансформів французької художньої прози ХХ ‒ ХХІ століть. У дослідженні використано процедуру зворотної реконструкції (мовлення → мова) первинної синтагми або пропозиції аналізованих типів моно- та полісинонімічних аграматизованих мовленнєвих інновацій. Метод систематизації застосовано для виокремлення та класифікації типових аграматизованих синонімічних преференціальних опцій. «Альтернативний» лінгвістичний експеримент залучено для виявлення ступеня ко(н)текстуальної пертинентності первинної структури та вторинних синонімічних трансформів. Виявлено, що у французькій художній прозі ХХ ‒ ХХІ століть найчастіше трапляються типові аграматизовані моно- та полісинонімічні моно- та поліпредикативні висловлення, розширені питальним або відносним займенником que, особовим займенником il (та його просторічними аналогами), кількісно рівнокомпонентні преференціальні опції, що містять прономінальний компонент que та еліптичні конструкції з фінальною супресією додатка після прийменників avec, sans, pour, contre, parmi, comme. Доведено, що провідною метою актуалізації типових аграматизованих конструкцій є емфатично фокалізувати нові ко(н)текстуальні референти, стилістично нюансувати інтра- та / або інтерфрастичний ко(н)текст, синтаксично спростити складні структури або запобігти ре-актуалізації раніше введених до пре- або пост-тексту референтів.