Лінгвальні засоби авторизації в сучасному англомовному журнальному дискурсі: конструкційно-риторичний підхід
Анотація
Стаття присвячена вивченню лінгвальних засобів авторизації в англомовному журнальному дискурсі. Запропоновано визначення авторизації, установлено підпорядкованість її дискурсивної реалізації риторичним канонам і способам впливу, диференційовано її індивідуальний та інституційний різновиди, експліковані лінгвальними засобами, що представлені дейктичними й безособовими конструкціями; розкрито послідовність і частотність уживання дейктичних і безособових конструкцій у різних блоках статей сучасного англомовного журнального дискурсу. З урахуванням семантики складників дейктичні конструкції поділяємо на підгрупи, що позначають орієнтування автора, його діяльність, суспільні відносини або апелюють до пафосу. Орієнтувальні конструкції фіксують взаємодію автора з навколишнім середовищем. Конструкції на позначення діяльності розшаровуються на три підгрупи, які відбивають різні аспекти активності автора: когнітивні, комунікативні, професійні. Конструкції на позначення суспільних стосунків розкривають соціальні ролі автора у двох сферах: безпосереднього оточення, що вміщує родину, друзів і власний побут, та широкого суспільного простору, що охоплює політику й економіку. Конструкції, що апелюють до пафосу, звернені до оцінок, емоцій, потреб автора або читачів. Конструкції на позначення інституційної авторизації відбивають відстороненість автора від повідомлюваного трьома різновидами суб’єктних конструкцій – іменниковими, займенниковими, предикативними з референцією до учасників подій, а також дискурсивними конструкціями. Колективна авторизація реалізується взаємодією виокремлених конструкцій на позначення індивідуальної і інституційної авторизації у статтях з двома та більше зазначеними авторами.
Завантаження
Посилання
Aristotle. (1991). On Rhetoric: A Theory of Civic Discourse. Oxford: Oxford University Press.
Aristotle. (2010). Rhetoric. New York: Cosimoclassics.
Barthes, R. (1993). The death of the author. In D. Graddol, & O. Boyd-Barrett (Eds.). Media texts, authors and readers: a reader (pp. 166-171). Clevedon, England; Philadelphia: Multilingual matters Ltd, The Open University.
Bohnenkamp, A. (2002). Autorschaft und Textgenese. In H. Detering (Ed.). Autorschaft. Positionen und Revisionen (pp. 62-79). Stuttgart: Metzler.
Burke, M. (2014). Rhetoric and poetics: the classical heritage of stylistics. In M. Burke (Ed.). The Routledge handbook of stylistics (pp. 11-31). New York: Routledge.
Burke, M. (2016). Discourse implicature, Quintilian and the Lucidity Principle:
rhetorical phenomena in pragmatics. Topics in Linguistics, 17(1), 1-16. DOI: https://doi.org/10.1515/topling-2016-0001
Dijk, T. A. van. (1985b). Structures of news in the press. In T. A. van Dijk (Ed.). Discourse and Communication (pp. 69-93). Berlin: De Gruyter.
Dijk, van T. A. (1986). News schemata. In T. A. van Dijk (Ed.). Studying Writing. Linguistic Approaches (pp. 155-186). Beverly Hills: Sage.
Dijk, van T. A. (1991). The interdisciplinary study of news as discourse. In T. A. van Dijk (Ed.). Handbook of Qualitative Methods in Mass Communication (pp. 108-120). London: Routledge.
Enos, R. L. (2006). Arrangement. In Th. O. Sloane (Ed.). Encyclopedia of rhetoric (pp. 49-53). Oxford: Oxford University Press.
Enos, T. (2011). Encyclopedia of rhetoric and composition: communication from ancient times to the information age. New York: Routledge.
Fairclough, N. (1995). Media Discourse. London: Arnold Publishers.
Goldberg, A. E. (2003). Constructions: a new theoretical approach to language. TRENDS in cognitive sciences, 7(5), 219-224.
Goldberg, A. (2006). Constructions at Work: The Nature of Generalization in Language. Oxford: Oxford University Press.
Haynes, C. (2005). Reassessing "genius" in studies of authorship. Book History, 8, 287-320.
Leith, S. (2012). You Talkin’ to me? Rhetoric from Aristotle to Obama. London: Profile Books.
Maslow, A. H. (1970). Motivation and Personality. New York: Harper & Row Publishers.
Minnis, A. J. (1993). The Medieval concept of the author. In D. Graddol, & O. Boyd-Barrett (Eds.). Media texts, authors and readers: a reader (pp. 161-166). Clevedon, England; Philadelphia: Multilingual matters Ltd, The Open University.
Potapenko, S. I. (2017). Constructions in English: from paradigmatic to syntagmatic relations. Literatura ta kultura Polissia. Seriia: Filolohichni nauky, 89, 172-180.
Renkema, J. (2004). Introduction to Discourse Studies. Amsterdam: Benjamins.
Schönert, J. (2009). Author. In P. Hühn, J. Pier, W. Schmid, & J. Schönert (Ed.). Handbook of Narratology (pp. 1-13). Berlin, New York: Walter de Gruyter.
Selbmann, R. (1994). Dichterberuf: zum Selbstverständnis des Schriftstellers von der Aufklärung bis zur Gegenwart. Darmstadt: Wiss. Buchges.
Scholz, B. F. (1999). Al ciato alsemble matum pater et princeps. Zur Rekonstruktion des früh modernen Autorbegriffs. In F. Jannidis (Ed.). Rückkehr des Autors. Zur Erneuerung eines umstrittenen Begriffs (pp. 321-351). Tübingen: Niemeyer.
Tomasello, M. (2000). First steps toward a usage-based theory of language acquisition. Cognitive Linguistics, 11(1/2), 61-82.
Vorozhbitova, A. A. (2010). Lingual rhetoric paradigm as integrative research prism in philological science. European Researcher, 2(1), 183-190.
Woodmansee, M. (1994). The construction of authorship: textual appropriation in law and literature. Durham and London: Duke University Press.
Авторське право (c) 2020 Потапенко Сергій Іванович, Андриишина Катерина Ивановна
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial Non-Derivs License (CC BY-NC-ND), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
