Дискурсивна особистість дурня-сміхача у карнавальному просторі США та Великої Британії
Анотація
У статті розкриваються функціональні і комунікативні характеристики дискурсивної особистості дурня-сміхача як основного суб’єкта карнавального комунікативного простору США і Великої Британії. Основу роботи становить використання лінгвофілософского методу, а також загальнонаукових діалектичних принципів. Згідно з аналізом лексеми “дурень” дискурсивна особистість дурня-сміхача відбивається чотирма лексичними значеннями, які були виділені нами з семи словникових дефініцій. Вони, у свою чергу, відповідають лексемам: “клоун”, “блазень”, “буфон” і “трикстер”. Дискурсивні особистості клоуна, блазня та трикстера відносяться до соціально-професійної сфери, яка визначається їх професійною приналежністю (офіційне місце роботи, освіта). Буфон і трикстер належать до непрофесійної сфери – кожна людина за певних умов здатна набути рис дурня-сміхача. З метою створення гумору і маніпуляції адресатом ці типи дурнів-сміхачів створюють інконгруентні комунікативні ситуації вербальними, невербальними або надвербальнимі мовними засобами. Дискурсивна особистість дурня-сміхача актуалізується за допомогою діалектичних принципів – взаємозв’язку, протиріччя, історизму та творчої активності. Кожен тип дурня-сміхача в США і Великій Британії використовує певні способи для створення комічного ефекту: клоун – вербальні засоби (гіпербола, асонанс, алітерація) в поєднанні з надвербальними характеристиками (костюм і атрибути); блазень – інтелектуальний гумор, виражений лінгвістичними засобами (стилістичні прийоми); буфон – підготовлені імпровізації (непристойні історії, жарти і байки); трикстер-стилізація під фольклорного трикстера, обманщика (іронія і сарказм у мові).
Завантаження
Посилання
Angenot, M. (1983). Intertextualite, interdiscursivite, discours social. Texte: Revue de critique et de theorie litteraire, 2, 106-107.
Bakhtin, M.M. (1965). Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaya kultura Srednevekovya i Renessansa [Creativity of Fransua Rable and folk culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moscow: Khud. Lit. Publ.
Barbieri, N. (1954). What is a Buffoon? Actors on Acting: The Theories, Techniques, and Practices of the World’s Great Actors, Told in Their Own Words. New York: Crown Publishers.
Bekhta, I.A. (2017). Opovidniy diskurs tekstovoyi epohi angliyskomovnogo modernizmu [Narrative discourse of text English-era modernism]. Lyudina. Komp’yuter. Komunikatsiya: zbirnik naukovih prats. – Man. Computer. Communication: a collection of scientific works. 140-143 (in Ukrainian).
Belova, A.D. (2003). Lingvisticheskie aspektyi argumentatsii [Linguistic aspects of argumentation]. Kyiv: T.G. Shevchenko Kiev National University Publ.
Berezovskaya, A.V. (2017). Russkiy durak: kto on? (Opyit lingvokulturologicheskogo analiza poslovits) [Russian fool: who is he? (Experience of linguaculturological analysis of proverbs)]. Nauchnyiy almanah. – Scientific Almanac, 10, 117-120 (in Russian).
Billington, S.A. (1984). Social History of the Fool. The Harvester Press.
Bradley, A.C. (2015). Feste the Jester. Twelfth Night. Routledge.
Coleman, G. (2015). The anthropological trickster. HAU: Journal of Ethnographic Theory, 5, 399-407.
Davidson, C. (1991). Illustrations of the Stage and Acting in England to 1580. Michigan: Medieval Institute Publications.
Dijk, T.A. van. (2008). Discourse and Context: A Sociocognitive Approach. New York: Cambridge University Press.
Danilova, A.M. (2016). Osobennosti peredachi realiy v pervyih perevodah russkih skazok [Features of the transfer of reality in the first translations of Russian fairy tales]. Aspirant. – Phd, 6, 149-150 (in Russian).
Golozubov, A.V. (2009). Teologiya smeha kak fenomen zapadnoy kulturyi [Theology of laughter as a phenomenon of Western culture]. Kharkiv: Exclusive Publ.
Happé, P. (1993). Fansy and folly: the drama of fools in Magnificence. Comparative drama, 27, 426-452.
Karasik, V.I. (2004). Yazyikovoy krug: lichnost, kontseptyi, diskurs [Language circle: personality, concepts, discourse]. Moscow: Gnosis Publ.
Kelsey, D. (2017). The City Trickster: Bankers, Moral Tales, and Contemporary Capitalism.
In D. Kelsey (Ed.). Media and Affective Mythologies, 81-105.
Kharchenko, O.V. (2010). Amerikanskiy diskurs komichnogo ta yogo lingvo-kognitivni osoblivosti [American comic discourse and its linguistic and cognitive peculiarities]. Visnyk Kharkiv. nats. un-tu im. V.N. Karazina. – V.N. Karazin National Univ. Messenger, 897, 120-125 (in Ukrainian).
Klapp, O.E. (1949). The fool as a social type. American Journal of Sociology, 55, 157-162.
Kobyakova, I.K. (2013). Pro prirodu movotvorchoyi funktsiyi [On the nature of linguistic function]. Studia Germanika et Romanica. Available from http://essuir.sumdu.edu.ua/handie/123456789/
Kochetkov, V.V. (2002). Psihologiya mezhkulturnyih razlichiy [Psychology of intercultural differences]. Moscow: Perse Publ.
Kolegayeva, I.M. (2015). Polimodalnist vidchuttiv u dzerkali polikodovosti tekstu, abo sche raz pro antropotsentrizm u lingvistitsi [Polimodality of sensations in the mirror of polycodity of the text, or again about anthropocentrism in linguistics]. Zapiski z romano-germanskoyi filologyi – Proceedings of the Romance-Germanic Philology, 2, 105-112 (in Ukrainian).
Kucharenko, V.A. (2015). Pro netraditsiyniy narrativ [About non-traditional narrative]. Zapiski z romano-germanskoyi filologyi – Proceedings of the Romance-Germanic Philology, 34, 66-72 (in Ukrainian).
Martyniuk, A.P. (2011). Slovnik osnovnih terminiv kognitivno-diskursivnoyi lingvistiki [Dictionary of basic terms of cognitive-discursive linguistics]. Kharkiv: V.N. Karazin National Univ Publ.
Panina, M.A. (1996). Komicheskoe i yazyikovyie sredstva ego vyirazheniya [Comic and linguistic means of his expression]. Unpublished Candidate dissertation, Moscow National University, Moscow, Russia (in Russian)
Peterson, B.B. (2003). Fools are everywhere: The court jester around the world. Journal of World History, 14, 555-559.
Pihktovnikova, L.S. (2012). Lingvosinergetika: osnovyi i ocherk napravleniy [Lingvosynergetika: Basics and Essay Directions]. Kharkiv: V. N. Karazin National Univ Publ.
Prikhodko, A.M. (2009). Kognitivno-kommunikativnaya tipologiya diskursa [Cognitive-communicative typology of discourse]. Visnyk KNLU – Kiev National Linguistics University Messenger, 12, 20-24 (in Russian).
Robb, D. (2007). Clowns, fools and picaros: Popular forms in theatre, fiction and film. Amsterdam, NY: Rodopi.
Samokhina, V.O. (2016). Kreativnaya lichnost linguisticus-shutnika, ili uchenyie-lingvistyi smeyutsya [The creative identity of the linguistic-joker, or scholars-linguists laugh]. Kognitsiya, kommunikatsiya, diskurs. – Cognition, communication, discourse, 12, 84-97 (in Russian).
Samokhina, V.O. & Ryzhkova V.V. (2017). Intertekstualnost v dialogicheskom prostranstve angloyazyichnogo hudozhestvennogo teksta [Intertextuality in the dialogical space of the English-language text]. Kharkiv: Nats. aerokosm. un-t im. N.E. Zhukovskogo Publ.
Samokhina, V.O. & Pasynok, V.G. (2017). Anthroponymic world in the text of the Anglophone joke. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow. The journal of University of SS Cyril and Methodius in Trnava, 2, 284-355 (in English).
Samokhina, V.O. & Tarasova, S.O. (2017). Ekolingvistichniy komizm likarnyanoyi klounadi [Eco Linguistic Comic of Hospital Clowns]. In Development and modernization of philological sciences: experience of Poland and prospects of Ukraine, 327-344 (in Ukrainian).
Samokhina, V.O. (2019). Karnavalizatsiya u fokusi lingvokreativnoii diyalnosti Homo Artifex [Carnavalization in focus of linguocreative activity of Homo Artifex]. Visnyk Kharkiv. nats. un-tu im. V.N. Karazina. – V.N. Karazin National Univ. Messenger, 88, 26-34 (in Ukrainian).
Selivanova, O.O. (2012). Mir soznaniya v yazyike [Mir soznaniya v yazyike]. Cherkasy: Yu. Chabanenko Publ.
Shevchenko, I.S. & Morozova, Ye.I. (2003). Diskurs kak myslekommunikativnoe obrazovanie [Discourse as a mental and communicative phenomenon]. Visnyk Kharkiv. nats. un-tu im. V.N. Karazina. – V.N. Karazin National Univ. Messenger, 586, 33-38 (in Russian).
Shomova, S.A. (2015). Shut, Petrushka, durak... (ipostasi trikstera v rossiyskoy politicheskoy kommunikatsii) [Jester, Petrushka, fool ... (incarnation of the trickster in Russian political communication)]. Etnograficheskoe obozrenie. – Ethnographic Review, 4, 64-74 (in Russian).
Southworth, J. (2003). Fools and Jesters at the English Court Stroud. Sutton Publishing Limited.
Swain, B. (1932). Fools and Folly during the Middle Ages and the Renaissance. New York: Columbia University Press.
Verbitskaya, A. (1985). Rechevyie aktyi [Speech acts]. Novoe v zarubezhnoy lingvistike. – New in foreign linguistics, 16, 251-271 (in Russian).
Warren, B. (2011). Foolish Medicine: Reflections on the practices of modern clown-doctors and medieval fools. Available from http://www.medievalists.net/2011/12/foolish-medicine-reflections-on-the-practices-of-modern-clown-doctors-and-medieval-fools/
Welsford, E. (1935). The Fool: His Social and Literary History. Faber and Faber: London.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
