Особливості державного регулювання банківського сектора в умовах розвитку інформаційного суспільства

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей державного регулювання банківського сектора в умовах розвитку інформаційного суспільства. Мета дослідження полягає в аналізі сучасного стану державного регулювання діяльності банківських установ у контексті формування інформаційного суспільства, визначенні основних викликів та перспектив цифровізації банківського сектору. Методологічну основу становить комплексний підхід, що поєднує історико-логічний аналіз, компаративний метод, структурно-функціональний аналіз та методи прогнозування. Виявлено трансформацію регуляторної парадигми від статичної «командно-контрольної» моделі до адаптивної системи, заснованої на принципах гнучкості, проактивності та технологічної нейтральності. Ідентифіковано три етапи еволюції регуляторного підходу НБУ за період 2020-2024 років: адаптація до пандемічних викликів, кризове управління в умовах війни та консолідація нової регуляторної філософії. Систематизовано основні виклики державного регулювання за трьома групами: технологічні (кіберзагрози, алгоритмічна упередженість), інституційні (регуляторне відставання, арбітраж) та соціально-економічні (цифровий розрив, фінансова ексклюзія). Обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення державного регулювання: превентивне регулювання на основі предиктивної аналітики, колаборативна модель взаємодії з ринком, створення регуляторної інфраструктури нового покоління. Доведено необхідність переходу від регулювання за типом установи до регулювання за видом діяльності для усунення регуляторного арбітражу. Визначено, що впровадження машиночитаного регулювання може знизити витрати на дотримання вимог на 30-40 %. Уточнено модель «регуляторного хабу» для координації між різними регуляторами. Практичне значення полягає у формуванні концептуальних засад модернізації державного регулювання банківського сектору України в умовах цифрової трансформації та воєнного стану.