Вплив глобалізації на національну безпеку та оборону України
Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз впливу багатовимірних процесів глобалізації на архітектуру національної безпеки та оборони України в умовах війни і протистояння російській збройній агресії та тектонічних зрушень світового геополітичного порядку. Автор концептуалізує російсько-українську війну як гостру фазу глобального ціннісного конфлікту між демократичним світом та авторитарним ревізіонізмом, доводячи, що феномен глобалізації виступає для України амбівалентним чинником: з одного боку, він генерує безпрецедентні виклики (розмивання традиційного суверенітету, транснаціоналізація загроз, вразливість критичної інфраструктури, гібридні кібернетичні та інформаційні атаки), а з іншого –
надає критично важливі ресурси для національної резильєнтності (міжнародна солідарність, глобальні санкційні механізми, доступ до космічної розвідки та високоточних технологій).
У роботі детально досліджено трансформацію характеру воєнних конфліктів під впливом Четвертої промислової революції, де кіберпростір, штучний інтелект та роботизовані системи стають вирішальними факторами досягнення асиметричної переваги над супротивником. Критично переосмислено ефективність існуючих глобальних інституцій безпеки (ООН, ОБСЄ), констатовано їхню інституційну дисфункціональність в умовах гібридної агресії ядерної держави та науково обґрунтовано безальтернативність поглибленої євроатлантичної інтеграції (НАТО, ЄС) як єдиної дієвої гарантії збереження української державності. На основі аналізу виявлених «парадоксів безпеки» автором розроблено та запропоновано стратегічну модель «Формули оборонної спроможності», що передбачає перехід від реактивної оборони до проактивної розбудови суб’єктності через синергію технологічної модернізації національного ВПК, енергетичної децентралізації та формування стійкої культури національної безпеки, здатної ефективно протистояти когнітивним впливам в умовах відкритого інформаційного суспільства.
Завантаження
Посилання
United Nations. (1945). Charter of the United Nations. URL: https://www.un.org/en/about-us/un-charter
Hoffman, F.G. (2009). Hybrid Warfare and Challenges. National Defense University. 24 p.
NATO. (2022). The NATO Comprehensive Approach to Security. URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_52877.htm
Castells, M. (2010). The Rise of the Network Society (2nd ed.). Wiley-Blackwell. 608 p.
Brzezinski, Z. (1997). The Grand Chessboard: American Primacy and Its Geostrategic Imperatives. Basic Books. 240 p.
Huntington, S.P. (1996). The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order. Simon & Schuster. 368 p.
Nye, J.S. (2004). Soft Power: The Means to Success in World Politics. PublicAffairs. 208 p.
Buzan, B., Wæver, O., & de Wilde, J. (1998). Security: A New Framework for Analysis. Lynne Rienner Publishers. 239 p.
Horbulin, V.P., & Kachynskyi, A.B. (2010). Strategic planning: solving national security problems. NISD. 288 p. URL: https://surl.li/qcielx [in Ukrainian].
Lipkan, V.A. (2006). National security of Ukraine. Kondor. 552 p. [in Ukrainian].
Lisovyi, A. (2024). Energy security of Ukraine: the second year of war. Modeling the development of the economic systems, (1), 124–129. https://doi.org/10.31891/mdes/2024-11-17 [in Ukrainian].
Parkhomenko-Kutsevil, O. (2025). Modern challenges to Ukraine’s national security in the context of digital challenges: public administration aspect. Publichne upravlinnia: kontseptsii, paradyhma, rozvytok, udoskonalennia, (12), 116–123. https://doi.org/10.31470/2786-6246-2025-12-116-123 [in Ukrainian].
Radchenko, O., & Chmyr, Ya. (2022). Hybrid war as a key threat to Ukraine’s national sovereignty. Tavriiskyi naukovyi visnyk. Seriia: Publichne upravlinnia ta administruvannia, No 3, 100–108. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.14 [in Ukrainian].
Rid, T. (2013). Cyber War Will Not Take Place. Hurst & Co. 256 p. https://doi.org/10.1080/01402390.2011.608939 https://surl.lt/erfebw
NATO. (2022). Strategic Concept 2022. URL: https://surl.li/yvmamd
Galeotti, M. (2022). The Weaponization of Everything: A Field Guide to the New Way of War. Yale University Press. 224 p.
Greenberg, A. (2019). Sandworm: A New Era of Cyberwar and the Hunt for the Kremlin’s Most Dangerous Hackers. Doubleday. 320 p. https://doi.org/10.1080/1097198X.2021.1914503
President of Ukraine. (2020). National Security Strategy of Ukraine: Decree No 364/2020 of September 14, 2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/392/2020 [in Ukrainian].
Budapest Memorandum on Security Assurances. (1994). https://treaties.un.org/Pages/showDetails.aspx?objid=0800000280401fbb/
Kaldor, M. (2018). New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era (4th ed.). Polity Press. 280 p. URL: https://www.sup.org/books/politics/new-and-old-wars
Keohane, R.O., & Nye, J.S. (2012). Power and Interdependence (5th ed.). Pearson. 304 p. URL: https://surl.li/ufvpwx
Waltz, K.N. (1979). Theory of International Politics. Addison-Wesley. 251 p. URL: https://academic.oup.com/psq/article/95/1/136/7144556
Slaughter, A.-M. (2004). A New World Order. Princeton University Press. 264 p. https://doi.org/10.1007/s11615-005-0335-5
NATO. (1997). NATO-Ukraine Charter on a Distinctive Partnership. URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_25457.htm
Wendt, A. (1999). Social Theory of International Politics. Cambridge University Press. 429 p. https://doi.org/10.1017/CBO9780511612183
Mearsheimer, J.J. (2014). The Tragedy of Great Power Politics (Updated ed.). W.W. Norton. 576 p.
European Commission. (2024). European Peace Facility: Supporting Ukraine. URL: https://www.consilium.europa.eu/en/policies/european-peace-facility/
