Призначення урядових уповноважених на заміну усунутих від посади мерів: за межами адміністративної опіки в Турецькій Республіці

Анотація

Усунення обраних мерів від посади та призначення на їхнє місце урядових уповноважених (kayyum) центральною адміністрацією стало визначальною ознакою відносин між центром та місцевим рівнем у Турецькій Республіці, що порушує питання про межі інституту адміністративної опіки. Практику було формалізовано Декрет-законом № 674 у вересні 2016 року через доповнення до статті 45 Муніципального закону № 5393 і збережено у подальших електоральних циклах. Якщо попередні наукові розвідки зосереджувалися переважно на безпековому аспекті або на проблематиці демократичного відступу, то правові та концептуальні виміри практики залишалися недостатньо розробленими. Ця стаття усуває зазначену прогалину, пропонуючи системний та багаторівневий аналіз призначень урядових уповноважених крізь чотири взаємодоповнювані оптики – принцип законності адміністративної опіки, її конституційний обсяг, статус призначального органу та правове становище призначуваних осіб, – а також оцінюючи баланс між адміністративною опікою, місцевою автономією та демократичним представництвом. Метод дослідження – якісний аналіз документів: конституційних положень, рішень Конституційного Суду та Державної Ради Туреччини, висновків Венеційської комісії, Європейської хартії місцевого самоврядування та наукової доктрини. Показано, що призначення урядових уповноважених виходять за межі класичної адміністративної опіки. З урахуванням призначального органу, статусу призначуваних осіб та фактичної нейтралізації муніципальних органів, практика трансформується з наглядової у безпосередньо заміщувальну та тягне за собою колективні наслідки, несумісні з принципом індивідуальності кримінальної відповідальності. Призначення урядових уповноважених, відтак, становлять sui generis форму центрального втручання, яка перевищує конституційні межі адміністративної опіки і тому потребує скасування. Висновки статті виходять за межі турецького кейсу: запропонована рамка чотирьох оптик адміністративної опіки може застосовуватися до інших юрисдикцій, де надзвичайні правові режими впливають на місцеве самоврядування, зокрема й у контексті пост-конфліктного відновлення повноважень обраних органів громади