Транскордонні асиметрії багаторівневого управління в ЄС: приклад громадян України, які перебувають під тимчасовим захистом

Анотація

Стаття присвячена концептуалізації транскордонної дисфункціональності в архітектурі багаторівневого управління Європейського Союзу як нової аналітичної категорії публічного управління. Актуальність зумовлена безпрецедентною ситуацією, за якою близько 4,40 млн українських громадян (на февраль 2026 р.) перебувають у ЄС під тимчасовим захистом (TPD 2001/55/EC), тоді як Україна є країною-кандидатом на вступ із завершеним скринінгом acquis. Метою дослідження є концептуальне та емпіричне обґрунтування трьох вимірів асиметрії MLG – між логікою прав та логікою території, між режимом захисту та режимами свобод внутрішнього ринку, між наднаціональним, національним та регіональним рівнями управління. Застосовано три методологічні підходи: системний (теорія Н. Лумана, теорія динамічних систем), історико-логічний (реконструкція еволюції TPD від 2001 р. до чотирьох продовжень) та порівняльний (типологічний метод Ч. Рагіна, ідеально-типова конструкція М. Вебера). Емпіричною базою є офіційні дані Євростату, BAMF, UNHCR і LISER. Порівняльний аналіз Німеччини, Польщі, Чехії та Люксембургу – країн, що приймають близько 64% усіх БВЗ Союзу, – підтверджує гіпотезу про структурний характер фрагментації post-TP режимів: чотири несумісні національні логіки розподілу коефіцієнти, що розрізняються у шість разів (6,5 vs 36,6 на 1000 осіб). Фокусним кейсом обрано Великий регіон, де 231 290 фронтальєрів-громадян ЄС щоденно перетинають кордон до Люксембургу, тоді як ~4 200 українських БВЗ заблоковані територіальною прив’язкою ст. 8(1) TPD. Практична цінність полягає у формуванні аналітичного інструментарію для переговорної позиції України у кластерах 2 та 3 вступних переговорів та пропозиції трьох коригувальних інструментів: регіональний портативний режим regime, EU-wide bridging permit, реформа LTRD 2003/109/EC