ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕПІСТЕМІЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ДРАМАТУРГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Вивчення багатовекторної картини світу знаходить своє відображення в дослідницьких роботах вчений різних галузей. Лінгвістичний аспект досліджень є невід’ємною частиною у цьому просторі. Модальність як суб’єктивна категорія, що передає сприйняття інформації мовцем через його судження, завжди була в центрі уваги дослідників і постійно збагачувалася новими ідеями. Концептуальна основа проявів модальності реалізується в мові, за допомогою якої людина передає свої знання, компетенції та ставлення до світу, тому актуальність дослідження полягає у вивченні взаємодії мови з глибиною людського, емоційного, душевного та психологічного стану на основі аналізування засобів вираження епістемічної модальності у драматичних творах, а також у подальшому опрацюванні розвитку категорії модальності в лінгвістичному просторі та розробці універсального характеру саме категорії модальності.

Метою дослідження є виявлення, опис та аналіз засобів вираження епістемічної модальності у франкомовному драматургічному дискурсі. Під час дослідження було з’ясовано статус епістемічної модальності в лінгвістиці в рамках модальних значень, проведено аналіз описуючих засобів вираження епістемічної модальності, особливостей й характеру оцінки реальної дійсності, та досліджено специфіку використання епістемічної модальності в драматургічному дискурсі.

Об’єкт дослідження - категорія модальності у франкомовному драматургічному дискурсі. Предмет дослідження - засоби вираження категорії епістемічної модальності у драматичних творах. Матеріалом дослідження були театральні п’єси французьких письменників: Albert Camus «Caligula», Eugène Ionesco «La Cantatrice chauve» і «La Leçon», Jean Giraudoux «Electre» і «La guerre de Troie n’aura pas lieu», Jean-Paul Sartre «Huis-clos», Samuel Beckett «En attendant Godot».

Результати дослідження привели до визнання трихотомічної природи категорії модальності: алетичної, епістемічної та деонтичної модальностей. Епістемічна модальність, безпосередньо, пов’язана зі знаннями мовця про світ, його довірою чи недовірою до дійсності. Епістемічна модальність у мові знаходить своє вираження у лексичних та граматичних засобах. У сучасному франкомовному драматургічному дискурсі епістемічна модальність проявляється у висловленнях, що реалізуються в конкретних ситуаціях та збагачених контекстах. Практичне значення дослідження визначається здатністю використання отриманих результатів, головних ідей у викладанні курсів з теоретичної та практичної граматики французької мови, також може бути застосована у сферах лінгвістики, викладання іноземних мов, а також в подальшій науково-дослідницькій роботі.