«Це був невтомний Пилипенко – письменник, шевченкознавець…». Збиральницькі експедиції українського письменника та громадського діяча С.В. Пилипенка як внесок у розвиток шевченкознавства.

Анотація

Мета. У статті здійснюється спроба дослідити збиральницькі подорожі Сергія Пилипенка по місцях пам’яті Тараса Шевченка та висвітлюються його власні намагання локалізувати творчу і художню спадщину Кобзаря у Харкові в 1920-х-1930-з рр.. на тлі розвитку шевченкознавства.

Методологія дослідження базується на використанні загальнонаукових методів аналізу та синтезу, а також спеціальних історичних методів: історико-типологічного, історико-порівняльного, та біографічного. Історико-типологічний метод дозволив дослідити становлення та розвиток шевченкознавства в 1920-1930-х рр. Проаналізувавши та систематизувавши історичні джерела та історіографію, вдалося виявити ключові постаті, які досліджували спадщину Кобзаря, основні проблеми і перспективи цього наукового напряму, який розвивався в умовах ідеологічного тиску з боку більшовицького режиму. Історико-порівняльний метод дозволив скласти чітке уявлення про те, як трансформувався підхід до усвідомлення важливості дослідження та збереження пам’яток шевченкознавства. Завдяки біографічному методу вдалося поєднати розрізнені факти з біографії Сергія Володимировича Пилипенка, виявити мотиви, та його особисте ставлення до проблеми. Аналізуючи та систематизуючи зміст джерел особового походження та архівних матеріалів вдалося дослідити шляхи вирішення поставленої задачі у поєднанні з іншими обставинами на життєвому шляху письменника, та встановити його особистий внесок у збереженні творчої спадщини Тараса Шевченка.

Наукова новизна полягає в аналізі та систематизації недосліджених та малодосліджених джерел, що висвітлюють подробиці подорожей Сергія Пилипенка теренами колишнього СРСР. Ці матеріали дають можливість прослідкувати роль і внесок Сергія Пилипенка в зосередженні творчого художнього доробку Тараса Шевченка в Харкові та шевченкознавства в цілому. Дослідження полягає у необхідності реконструкції внеску українського письменника Сергія Володимировича Пилипенка в розвиток Шевченкознавства в 1920-х – 1930-х рр. Зазначений період відзначився ідеологічним втручанням партійних функціонерів у численні напрями науки і культури. Дослідження особистості та творчого доробку Тараса Шевченка так само зазнало ідеологічного впливу, тож його образ періодично зазнавав трансформації на сторінках української радянської преси. Сергій Пилипенко, який наприкінці першої третини ХХ століття обіймав найвпливовіші видавничі та редакторські посади в столичному на той час Харкові, так само висвітлював та популяризував спадщину Кобзаря, що є цікавим напрямом для аналізу. Водночас найбільш важливим є дослідження пошукової та збиральницької діяльності Сергія Пилипенка, його організаційна активність та безпосередня участь в експедиціях по місцях пам’яті Тараса Шевченка з метою зосередження шевченкової спадщини в Харкові.

Висновки. Спираючись на архівні матеріали, джерела особового походження та історіографічні праці було узагальнено наукову інформацію про специфічний розвиток шевченкознавства в 1920-1930 рр., яке зазнало ідеологічної трансформації. Визначено роль пошукових подорожей українського письменника та громадського діяча С.В. Пилипенка з метою зібрання творчої спадщини Тараса Шевченка та її локалізації у Харкові. У статті висвітлено особистий внесок діяча у розвиток шевченкознавства яке відбувалося паралельно з деструктивними процесами проти української науки і культури.