Роль Никифора Григорієва в організаційно-освітній діяльності Українського громадського комітету у ЧСР.
Анотація
Мета. Аналіз внеску Никифора Григорієва як співзасновника та заступника голови Українського громадського комітету в Чехо-Словацькій республіці в його організаційно-освітню діяльність.
Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та системності. Використання проблемно-хронологічного і комплексного підходів, порівняльного та аналітичного методів дозволили визначити концептуальні засади і практичну реалізацію Н. Григорієвим його візії розбудови українського освітнього осередку у ЧСР.
Наукова новизна. Вперше як окремий предмет дослідження цілісно розглядається організаційна діяльність Никифора Григорієва в Українському громадському комітеті у сфері української освіти в Чехо-Словацькій республіці.
Актуальність дослідження визначається постановкою питання та його комплексним розглядом в конкретних хронологічних і просторових межах. Це дозволяє виокремити певний період та напрямок з різноманітної і насиченої діяльності Никифора Григорієва. Водночас його зусилля з організації українських вищих навчальних закладів при Українському громадському комітеті (Української господарської академії у Подєбрадах та Українського вищого педагогічного інституту імені М. Драгоманова у Празі), фахової освіти в рамках Української селянської спілки та видання літератури для навчання українців у ЧСР розглядаються як цілеспрямована робота з формування національно-патріотичної позиції української громади в екзилі та підготовка нового покоління борців за незалежність України.
Висновки. Організаційно-освітня діяльність Н. Григорієва як одного з засновників та керівників Українського громадського комітету у ЧСР була органічним продовженням його попередньої громадської, організаційної, педагогічної та просвітницької діяльності і витікала з його настанови на об’єднання закордонного українства навколо одного з пріоритетних завдань суспільного будівництва – формування майбутньої інтелектуальної та професійної еліти, будівничих української держави, передусім – вчителів та фахівців у різних галузях господарства. Таким чином, на його переконання, здобуваючи освіту європейського рівня, наповнену українським національно-патріотичним вихованням та з акцентом на потрібних для батьківщини спеціальностях, українські біженці використовували час вимушеного перебування в еміграції, допоки український політичний провід шукав шляхи визволення України з-під більшовицької окупації, з найбільшою користю для її майбутньої розбудови.
Завантаження
Посилання
Бублик Т. В. Наукова та культурно-освітня діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині та Німеччині в 20-30-ті роки ХХ століття: Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 1997. 178 с.
Віднянський С. В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921 – 1945). Київ: Інститут історії України НАН України, 1994. 82 с.
Григоріїв Н. Національний обов’язок. Громадский вісник. Прага, 1921. № 3–4. С. 9.
Григоріїв-Наш. Т. Г. Масарик, його життя та діяльність. Прага: Легіографія, 1925. 88 с.
Григоріїв Н. Творці мого «Я». Трудова Україна. Прага, 1933. № 10. С. 14–16.
Даниленко О. В. Український Громадський Комітет у Чехословаччині (1921 – 1925 рр.): Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2004. 208 с.
З діяльності УГК на Чехословаччині. Громадський вісник. Прага, 1921. № 1. С. 7.
Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага, 1942. 367 с.
Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919 – 1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. 272 с.
Провідини Президентом Ч.С. Республіки Української Господарської Академії в Подебрадах. Нова Україна. Прага, 1923. № 6. С. 170–171.
Рік праці Українського Громадського Комітету. Нова Україна. Прага, 1923. № 6. С.168–170.
Рік праці Українського Громадського комітету в ЧСР. Прага, 1922. 45 с.
Статут Української Селянської Спілки на еміграції. Наша Спілка. Прага, 1923. № 2–3. С. 64–68.
Сухобокова О. О. Громадсько-політична та культурно-просвітницька діяльність Н. Григорієва (1883 – 1953): Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2008. 266 с.
Сухобокова О. Культурно-просвітницька та педагогічна діяльність Н. Я. Григорієва. Український історичний збірник. Київ: Інститут історії НАН України, 2006. Вип. 9. С.157–172.
Сухобокова О. Наукова та організаційна робота Н.Григорієва в Українському інституті громадознавства у Празі. Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича: Історія. Чернівці, 2019. №49. С. 77–83. DOI: https://doi.org/10.31861/hj2019.49.77-83
Сухобокова О. «Огнище української культури»: українська освіта та наука у міжвоєнній Чехословаччині. URL: http://surl.li/mkprz (дата звернення: 21.12.2023).
Сухобокова О. Спроба створення єдиного національного фронту на еміграції українськими соціалістами в першій половині 1920-х рр. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія. Чернівці, 2018. №48. С.88–94. DOI: https://doi.org/10.31861/hj2018.48.88-94
Сухобокова О. Український робітничий університет у Празі (1927-1931рр.) Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Київ: Інститут історії України НАН України, 2007. Вип. 17. С. 320–334. URL: http://resource.history.org.ua/publ/pro_2007_17_320
Сухобокова О. Часопис «Нова Україна» у Празі (1922 – 1928 рр.): до 90-ї річниці від заснування. Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Зб. статей. Київ: Інститут історії України НАН України, 2013. Вип. 18. С. 324–337. URL: http://resource.history.org.ua/publ/xxx_2013_18_324
Сухобокова О. Шлях до волі: Никифор Григоріїв (1883 – 1953): монографія. Київ – Вінниця: ТОВ «Твори», 2019. 608 с.
Три роки праці Українського Громадського Комітету в ЧСР. 7/VII.1921 – 7/VII.1924. Прага, 1924. 104 с.
Українська Господарська академія в Ч.С.Р. Подєбради, 1926. 36 с.
Український Громадський Видавничий Фонд. Нова Україна. Прага, 1923. № 6. С. 155–156.
Український громадський комітет в ЧСР. Нова Україна. Прага, 1925. № 2–3. С. 164–168.
Шаповал М. Завдання української еміграції. Нова Україна. Прага, 1926. № 1–2. С. 1–20.
Шаповал М. Український Вищий Педагогічний Інститут імені М. Драгоманова. Нова Україна. Прага, 1923. № 6. С. 151–154.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
References
Bevz T. A. (2002). N. Ya. Hryhoriyv is a politician and a scientist. Kyiv: ІММB, 2002. 285 р. (in Ukrainian)
Bublyk T. V. (1997). Scientific and the cultural and educational activities of the Ukrainian emigration in Czechoslovakia and Germany in the 20s and 30s of the 20th century: Dissertation for the degree of candidate of historical sciences: 07.00.01. Кyiv. 178 p. (in Ukrainian)
Vidnyanskyi S. V. (1994). Cultural, educational and scientific activity of the Ukrainian emigration in Czechoslovakia: Ukrainian Free University (1921–1945). Kyiv: Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. 82 p. (in Ukrainian)
Hryhoriyv N. (1921). National duty. Public Herald. Prague. № 3–4. Р. 9. (in Ukrainian)
Hryhoriyv–Nash. (1925). T. G. Masaryk, his life and activities. Prague: Legiography. 88 p. (in Ukrainian)
Hryhoriyv N. (1933). Creators of my «I». Labor Ukraine. Prague. № 10. Р. 14–16. (in Ukrainian)
Danylenko O. V. (2004). Ukrainian Public Committee in Czechoslovakia (1921–1925): Dissertation for the degree of candidate of historical sciences: 07.00.01. Кyiv, 2004. 208 p. (in Ukrainian)
On the activities of the UGK in Czechoslovakia. (1921). Public Gazette. Prague. № 1. Р. 7. (in Ukrainian)
Narizhnyi S. (1942). Ukrainian emigration. Cultural work of the Ukrainian emigration between the two world wars. P. 1. Prague. 367 р. (in Ukrainian)
Narizhnyi S. (1999). Ukrainian emigration. Cultural work of the Ukrainian emigration 1919–1939 (materials collected by S. Narizhnyi for the second part). Kyiv: Olena Teliga Publishing House. 272 p. (in Ukrainian)
Visit by the President Ch.S. Republic of the Ukrainian Academy of Economics in Podebrady. (1923). New Ukraine. Prague. № 6. С. 170–171. (in Ukrainian)
A year of work of the Ukrainian Civic Committee. (1923). New Ukraine. Prague. № 6. С.168–170. (in Ukrainian)
A year of work of the Ukrainian Public Committee in the Czechoslovak Socialist Republic. (1922). Prague. 45 р. (in Ukrainian)
Statute of the Ukrainian Peasant Union on Emigration. (1923). Our Union. Prague. № 2–3. P. 64–68. (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2008). The public-political, cultural and educational activity of N.Ya. Hryhoriiv (1883 – 1953): Dissertation for the degree of candidate of historical sciences: 07.00.01. Kyiv, 2008. 266 p. (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2006). Cultural-educational and pedagogical activities of N. Ya. Hryhoriyv. Ukrainian historical collection. Kyiv: Institute of History of the National Academy of Sciences of Ukraine. Issue 9. P. 157–172. (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2019). Scientific and organizational work of N. Hryhoriyv at the Ukrainian Institute of Community Studies in Prague. Scientific Bulletin of Yuriy Fedkovich University of Chernivtsi: History. Chernivtsi. №49. P. 77–83. DOI: https://doi.org/10.31861/hj2019.49.77-83 (in Ukrainian)
Sukhobokova O. «The hearth of Ukrainian culture»: Ukrainian education and science in interwar Czechoslovakia. URL: http://surl.li/mkprz (21.12.2023) (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2018). An attempt to create a united national front on emigration by Ukrainian socialists in the first half of the 1920s. Scientific Bulletin of Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University: History. Chernivtsi. №48. Р. 88–94. DOI: https://doi.org/10.31861/hj2018.48.88-94 (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2007). Ukrainian Workers' University in Prague (1927–1931) // Problems of the history of Ukraine: facts, judgments, searches. Kyiv: Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. Issue 17. P. 320–334. URL: http://resource.history.org.ua/publ/pro_2007_17_320 (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2013). The magazine «New Ukraine» in Prague (1922–1928): to the 90th anniversary of its founding. Ukraine of the 20th century: culture, ideology, politics. A collection of articles. Kyiv: Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. Issue 18. P. 324–337. URL: http://resource.history.org.ua/publ/xxx_2013_18_324 (in Ukrainian)
Sukhobokova O. (2019). Way to the Will: Nykyfor Hryhoriyv (1883 – 1953): monograph. Kyiv – Vinnytsia: LLC «Tvory». 608 р. (in Ukrainian)
Three years of work of the Ukrainian Public Committee in the Czech SSR. 7/VII.1921 – 7/VII.1924. (1924). Prague. 104 р. (in Ukrainian)
Ukrainian Academy of Economics in Ch.S.R. (1926). Podyebrady. 36 р. (in Ukrainian)
Ukrainian Public Publishing Fund. (1923). New Ukraine. Prague. № 6. Р. 155–156. (in Ukrainian)
Ukrainian Public Committee in the Czechoslovak Socialist Republic. (1925). New Ukraine. Prague. № 2–3. Р. 164–168. (in Ukrainian)
Shapoval M. Tasks of Ukrainian emigration. (1926). New Ukraine. Prague. № 1–2. Р. 1–20. (in Ukrainian)
Shapoval M. Ukrainian Higher Pedagogical Institute named after M. Drahomanov. (1923). New Ukraine. Prague. № 6. Р. 151–154. (in Ukrainian)
Central State Archives of Higher Authorities and Administration of Ukraine.
