Бортництво як елемент нематеріальної культурної спадщини України: звичай «глядіти бджіл» (за польовими матеріалами)

Анотація

Формування Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України потребує докладного дослідження і популяризації етнокультурних особливостей об’єктів, включених до нього, зокрема поліського бортництва, традиції якого сягають часів Київської Русі. Бортництво акумулювало в собі багатий виробничий досвід, світобачення, народні знання, специфічні знаряддя праці і пристосування, яким належить важлива роль в системі пам’яток України, в побудові музейних експозицій і виставок.

Метою розвідки є висвітлення виробничого досвіду бортників на основі польових експедиційних матеріалів, зібраних у різних районах Правобережного Українського Полісся, зокрема характеристика звичаю «глядіти бджіл», що є підсумком річної праці бортників. Реалізація сформульованої мети передбачає вирішення наступних завдань: з’ясування суті поняття «глядіти бджіл»; висвітлення календарних термінів вибирання меду з бортей і колодних вуликів та їх зміни в сучасних умовах; проаналізувати способи вибирання (підрізування) меду та їх залежність від конструктивних особливостей бортей і колодних вуликів; відзначити трансформацію давнього звичаю «глядіти бджіл» у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Об’єктом дослідження є бортництво – як форма лісового і домашнього бджільництва. Предмет дослідження – календарна регламентація та способи вибирання меду із бортей і колодних вуликів.

Методологічну основу дослідження складають принципи історичності, об’єктивності, системності, комплексності; історичні методи дослідження (аналізу та синтезу, типологічний, порівняльно-історичний). Використаний етнологічний метод дослідження – збирання польових матеріалів за авторською програмою-запитальником; збирання інформації проведене із застосуванням кущового методу етнологічних досліджень. Уперше в українській етнологічній літературі висвітленні етнокультурні особливості бортницького звичаю «глядіти бджіл». Використані польові матеріали, зібрані автором в різних селах, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначило наукову новизну і актуальність статті.

Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній уперше в українській пам’яткознавчій, музеєзнавчій та етнологічній літературі висвітлені етнокультурні особливості бортницького звичаю «глядіти бджіл» та його календарна регламентація. Використані польові матеріали, зібрані автором в різних селах Правобережного Українського Полісся, вперше вводяться до наукового обігу.

Висновки. В основі «глядіння бджіл» лежать звичаєво-обрядові норми, народні знання і світоглядні уявлення, пов’язані із завершальним етапом річної праці бортника – вибирання меду. Наголошується, що календарні терміни зазначеного виробничого процесу визначили наступні маркери: календарні свята (Спаса, Успіння, Пречиста, Воздвиження, Покрова), хліборобський календар (жнива, копання картоплі), розвиток медоносів (цвітіння вересу) і етапи біологічного розвитку бджіл (завершення червіння, підготовка до зимівлі). Відзначено, що значний вплив на терміни глядіння бджіл має поширення домашнього бортництва і соціально-економічні процеси останніх десятиліть, що привели до зменшення медоносів, зовнішнього впливу на бджіл (отруєння), поширення хвороб і в результаті істотного зменшення медозборів.