Харків у період міжвладдя: підтримання правопорядку в місті наприкінці 1918 року

Анотація

У статті розглядається ситуація, що склалася у місті Харків наприкінці 1918 року. В цей час Україна переживала завершення чергового історичного етапу, готуючись до нових, більш буремних і трагічних подій. З території держави евакуювалися німецькі війська, які були гарантами її безпеки на протязі останніх десяти місяців, спалахнуло народне повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, йшло повільне становлення республіканських органів влади, що визнавали Директорію, помітно активізувалися місцеві більшовики та інші угрупування лівого характеру. Всі ці сили в грудні 1918 року були представлені в губернському Харкові. Деякі з них, як наприклад германське командування та гетьманська варта, намагалися організовано передати владу своїм наступникам. Інші, навпаки, намагалися якомога скоріше дістатися до керма. Це багатовладдя затягнулося приблизно на місяць, що став для мешканців міста справжнім випробуванням. Харків’яни намагалися розібратися у калейдоскопі швидких політичних змін, розмаїтті наказів та декретів, хитросплетінні офіційної інформації та вуличних чуток. Між тим, кримінальна ситуація ставала все більш загрозливою: у сільських повітах лютували банди мародерів, а в самому Харкові все частіше лунали постріли. У другій половині грудня пограбування міських крамниць набуло вражаючих масштабів. В цей час охороною правопорядку займаються одразу декілька впливових сил: німецька комендатура, гетьманська варта, вояки Директорії та соціалістичні дружини. Проте всі їхні зусилля не давали бажаного результату, й звичайні харків’яни змушені були організовувати загони самооборони для захисту власних домівок. Кульмінацією безвладдя у місті стало більшовицьке повстання 1-2 січня 1919, в наслідок якого Харків захопили збройні загони червоних.