АБСОЛЮТИЗАЦІЯ ПОЕЗІЇ: КОРОТКА ІСТОРІЯ ТЕНДЕНЦІЇ
Анотація
У статті досліджується інтелектуальна тенденція, що в ХХ – на початку ХХІ століття сприяла посиленому зближенню поезії з філософським мисленням, і поступово наділяла поетичну практику статусом універсальної форми пізнання. У роботі розглядаються як історичні передумови цього процесу, так і концептуальні зрушення, завдяки яким поетичне дедалі частіше почало сприйматися не лише як естетичний феномен, а як особливий спосіб мислення, що здатен відкривати істини, недоступні традиційним філософським методам. Автор аналізує, як зміна інтелектуального клімату вплинула на інтерпретацію поезії в західній гуманітарній традиції й пропонує реконструкцію цього зсуву.
Важливе місце посідає аналіз того, як Жан-Поль Сартр осмислював поетичне письмо в контексті своєї критики «сюрреалізму». Сартр розглядає поезію як мовний режим, що не підкоряється логіці й тим самим підриває звичну структуру сенсоутворення. Він підкреслює, що поетичне слово звільняється від прагнення точно фіксувати події чи предмети, а тому неминуче порушує класичні уявлення про «лад об’єктивності» або суб’єкт-об’єктні відносини. Сартрівські застереження щодо «поетизації» прози демонструють, наскільки загрозливим він вважав змішування жанрових і семантичних режимів, коли мова втрачає прозорість і переходить у сферу неоднозначності. У такому прочитанні Сартр виступає не лише критиком певного мистецького напрямку, а й мислителем, який одним із перших уловив загальний поворот культури до поетичного способу мислення.
Діагноз Сартра зіставляється з позицією Жана Полана. Останній характеризує культурну ситуацію через протиставлення «риторів» і «терористів», показуючи, як поетичне поступово зайняло місце, що раніше належало філософському дискурсу. Наголошується, що обидві концепції дають змогу точніше охарактеризувати принципи, що сприяли розширенню влади поетичного слова.
Частина дослідження присвячена теорії Алена Бадью, який характеризує «епоху поетів» як період, коли філософія передає мистецтву свої прерогативи щодо істини. Автор статті доводить, що хоча Бадью надає центральне місце Гайдеґґерові, витоки цього зсуву варто шукати глибше – у ніцшевській інтерпретації поезії як універсальної форми осягнення життя. Аналіз «Народження трагедії» демонструє, що поезія, за Ніцше, виникає на перетині «аполлонічного» та «діонісійського», утворюючи простір продуктивної напруги між індивідуалізацією і самозабуттям.
Робиться висновок, що постмодерністські форми філософського письма значною мірою виникли під впливом ніцшевського тлумачення поезії як привілейованої моделі пізнання. Саме переосмислення поетичного у «Народженні трагедії» створило умови, за яких автори філософських текстів змогли відмовитись від лінійної аргументації й перейти до фрагментарних, метафоричних і багатошарових стилів викладу. У цьому сенсі постмодерністська теорія наслідує ніцшевський жест, радикалізуючи його у власних експериментальних мовних практиках.
Завантаження
Посилання
Badiou, A. (1989). Manifeste pour la philosophie. Paris: Éditions du Seuil. (Collection L’Ordre philosophique).
Baricco, A. (2002). City / Trans. A. Goldstein. New York: Alfred A. Knopf.
Betteridge, T. (2020). Badiou, Poem and Subject. London; New York: Bloomsbury Academic (Bloomsbury Publishing Plc).
Breton, A. (1969). Manifestoes of Surrealism / Trans. R. Seaver & H. R. Lane. Ann Arbor: University of Michigan Press.
Clemens, J. (2023). From Tool to Poem: The Emergence of the Antagonism between Technics and Poetry in Heidegger’s Work. Heidegger and Literary Studies / A. Benjamin (Ed.). Cambridge: Cambridge University Press. (Series Cambridge Studies in Literature and Philosophy). pp. 78-97.
Coventry, R. (2023). Heidegger and Poetry in the Digital Age: New Aesthetics and Technologies. London; New York: Bloomsbury Academic (Bloomsbury Publishing Plc).
Cortázar, J. (1999). Cronopios and Famas / Trans. P. Blackburn. New York: New Directions. (Series New Directions Classics).
Danto, A. C. (2005). Nietzsche as Philosopher. Expanded Edition. New York: Columbia University Press. (Series Columbia Classics in Philosophy).
Deleuze, G. (1997). Essays Critical and Clinical / Trans. D. W. Smith & M. A. Greco. Minneapolis: University of Minnesota Press.
Deleuze, G. (2006). Nietzsche and Philosophy / Trans. H. Tomlinson; Foreword M. Hardt. New York: Columbia University Press. (Series European Perspectives).
Doering, J. (2022). The Linguistic Terror in France According to Jean Paulhan and Jean-Paul Sartre. Journal of the History of Ideas, 83(4), pp. 555-578. https://doi.org/10.1353/jhi.2022.0037
Doran, C. (2024). Engendering Literary History: Jean-Paul Sartre’s What Is Literature? Histories, 4(4), pp. 437-446. https://doi.org/10.3390/histories4040022?urlappend=%3Futm_source%3 Dresearchgate.net%26utm_medium%3Darticle
Groys, B. (2014). On the New / Trans. G. M. Goshgarian. London; New York: Verso.
Moreiras, A. (2021). Alain Badiou’s Age of the Poets: The Desacralizing of the Poem. Postmodern Culture. Journal of Interdisciplinary Thought on Contemporary Cultures, 31(3). Published by Johns Hopkins University Press. https://www.pomoculture.org/2021/12/01/alain-badious-age-of-the-poets-the-desacralizing-of-the-poem/
Nietzsche, F. (2007). The Birth of Tragedy / Trans. R. Speirs; Ed. R. Geuss & R. Speirs. Cambridge: Cambridge University Press. (Series Cambridge Texts in the History of Philosophy). First published in 1999.
Paulhan, J. (1963). Les Fleurs de Tarbes, ou La Terreur dans les lettres. Paris: Gallimard. (Collection Nouvelle Revue Française). Originally published in 1941.
Sartre, J.-P. (1973). Qu'est-ce que la littérature? Paris: Gallimard. Originally published in 1948.
Авторське право (c) 2026 Олександр Лойко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
