Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії» https://periodicals.karazin.ua/philosophy <p>Фахове видання з філософських наук.</p> <p>У збірнику друкуються статті, присвячені широкому колу філософських проблем, зокрема з історії філософії, соціальної філософії, філософської антропології, філософії права, онтології, логіки, етики, герменевтики, релігієзнавства, філософії освіти, філософсько-культурологічних досліджень тощо.</p> uk-UA <p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:</p> <ol> <li class="show" style="text-align: justify;">Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії&nbsp;<a href="https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/">Creative Commons Attribution License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</li> <li class="show" style="text-align: justify;">Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</li> <li class="show" style="text-align: justify;">Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.&nbsp;<a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html" target="_new">The Effect of Open Access</a>).</li> </ol> <p>Автори укладають договір з виданням, користуючись <a href="https://drive.google.com/file/d/1sQsXE1qO6XxKX1NyqbIC9_-2qRonUErr/view?usp=sharing">стандартною формою</a>.</p> holubenko@karazin.ua (Олександр Голубенко (Oleksandr Holubenko)) holubenko@karazin.ua (Олександр Голубенко (Oleksandr Holubenko)) Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 OJS 3.1.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 ПОСТ-АНТРОПОЦЕННА ГІПОСУБ’ЄКТИВАЦІЯ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11405 <p>У статті розглядається гіпосуб’єктивація як найбільш суттєвий вид суб’єктивації у пост-Антропоценному контексті. Гіпосуб’єктивація становить різновид суб’єктивації, яка враховує можливість і необхідність антропологічного ніщо або навіть меншого, ніж ніщо, – не-присутності людської істоти. Порівняно з гіпероб’єктами (від погодних катастроф до селебрітіз), гіпосуб’єкти постають лаканіанською «ламелою», дельозіанським «подвійним віялом сенсації» як продуктивними метафорами або, у більш філософсько-антропологічному формулюванні, моторошним онтологічним «дивним диваком». Пост-антропоценна партикулярізація та сингулярізація людської істоти вводить її у стан не-Всього як іщо, ечі, меньшого, ніж ніщо. І це стан гіросуб’єкта з його контингентністю у <em>n</em>-вимірах, агентурністю, спротиву будь-яким -ізмам, пустотності в дивній реальності. У статті показано, що саме гіпосуб’єкт, «дивний дивак» реалізує шизотратегії заради відкритості людської істоти, яка не-присутня в її меонтичній нищі-вності, або тактики плавл<em>и</em>ння як становлення-Природою. Такий підхід розвивається в аспекті не-людського повороту як значущого філософсько-антропологічного напряму. Дослідження ґрунтується на філософії пост-постмодерна, об’єкт-орієнтованої онтології, дивному, агентурному реалізмі інтра-акцій тощо, де людська істота розглядається в багатоманітті її нищі-вності. Філософська антропологія в цьому випадку змикається з глибинною, темною та дивною екологією, а людська істота постає природним об’єктом, що є позбавленим власної природи. Матеріал для дослідження становили актуальні культурні явища, як-от творчість Бйорк, Олафура Еліассона та «<em>A Place of a Bury Strangers»</em>, а&nbsp;також відповідні життєві практики в подієвості постпостмодерна. Таким чином стверджується принцип гіпосуб’єктивації людської істоти в пост-Антропоценному контексті.</p> Nataliia V. Zahurska, D.Sc. in Philosophy, Professor ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11405 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ: НОВИЙ НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ ТА НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11406 <p>У статті представлено нову течію у філософії, а саме експериментальну філософію, яка потужно заявила про себе в останні двадцять п’ять років і знайшла розповсюдження переважно в&nbsp;країнах Західної та Центральної Європи і США. Окреслено її передісторію, основні положення, ключові методи і тематику досліджень, а також окремі результати. Представлено головні напрями у&nbsp;межах самої експериментальної філософії, а саме (1)&nbsp;рестрикціонізм, (2)&nbsp;експериментальний дескриптивізм та (3)&nbsp;експериментальний аналіз понять. У статті підкреслюється значний міждисциплінарний потенціал експериментальної філософії та описується ряд напрямів, у яких могла б відбутись плідна співпраця філософів, психологів, біхевіоральних економістів, правників та представників інших дисциплін, що вивчають людську поведінку. З появою експериментальної компоненти та завдяки активному творенню нового емпірично обґрунтованого знання зростає потенційний вплив філософії на суспільство, на ефективність формування цінностей і модуляцію поведінки людей, особливо з урахуванням потужності сучасних мас-медіа.</p> Oleksiy V. Polunin, D.Sc. in Psychology, Professor ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11406 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ МАШИННОГО ІНТЕЛЕКТУ, ЩО САМОВИЗНАЧАЄТЬСЯ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11407 <p>Проблема осмислення машинного інтелекту постає для сучасної філософії як комплексне та багатовимірне завдання. Одним з найбільш дискусійних питань в цьому контексті є створення і гіпотетичне майбутнє машинного інтелекту, що самовизначається. Особливої актуальності у цьому зв’язку набувають також різні трансгуманістичні ідеї. Ці ідеї висловлюють турботу про певне благо, хоча й у своєму специфічному розумінні. Мається на увазі благо як для сучасної людини, так і для тих, кого розглядають у якості інших форм людини (транслюди, постлюди тощо). В ході взаємозбагачення понять, що позначають різні напрямки комп’ютеризації і трансгуманізму, виникає дещо якісно нове: поняття машинного інтелекту, що самовизначається, в його сучасному вигляді. Однак повний опис і адекватне розуміння такого типу інтелекту є надскладним завданням. В цьому випадку потрібно створення загальної «метамоделі», яка «обіцяє» досягнення мети (тобто вдале моделювання). Така «метамодель» повинна послідовно породжувати відповідні дослідницькі проблеми для більш локальних досліджень. Але на певному етапі вона може виявитися однією з тих самих «парадигм», що, як писав Т. Кун, припинили породжувати дослідницькі проблеми й замість цього перетворилися на засоби інженерних дисциплін. Отже, потрібно відзначити, що заперечення важливості реагування на можливі загрози на рівні загальної «метамоделі» може надати прецедент для нереагування і на будь-яку іншу «менш гіпотетичну» небезпеку. Адекватним методологічним принципом для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є принцип обережності. Згідно з цим принципом наукове співтовариство і суспільство загалом повинні йти назустріч одне одному. Мова йде як про пізнання реального підґрунтя побоювань суспільства щодо невизначеності перспектив науково-технічного зростання, так і про популяризацію наукових знань, подолання міфів, пов’язаних з наукою та популярних серед неспеціалістів, тощо. Слід створювати резерви для відповідей на ймовірні, а не тільки на впевнено прогнозовані загрози. Ці резерви мають створюватися і в ході подальших наукових досліджень, і в ході гуманізації науки та суспільства, в ході гуманізації людської ментальності як глибинного, стійкого чинника духовної сфери. Отже, саме ці процеси забезпечують вже зараз і забезпечуватимуть у майбутньому готовність суспільства адекватно реагувати на кризові ситуації.</p> Vitaliy Ye. Karpenko, PhD in Philosophy, Associate Professor ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11407 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ТА ГУМАНІСТИЧНА ПАРАДИГМА ІДЕОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ДОБИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11408 <p>Проаналізовано суть інформаційно-технологічної та гуманістичної парадигми ідеології інформаційного суспільства, викликаної новими тенденціями інформатизації. Відмічається, що нова інформаційно-технологічна та гуманістична парадигми ідеології інформаційного суспільства визначаються необхідністю узагальнення теоретичного і практичного досвіду інформатизації, що дозволяє визначити координати формування ідеології інформаційного суспільства. Головна мета наукового дослідження – концептуалізація інформаційно-технологічної та гуманістичної парадигми ідеології інформаційного суспільства доби глобалізації та інформаційної революції. У статті проаналізовано ознаки сучасної цивілізації, що сприяли формуванню ідеології інформаційного суспільства; розкрито місце і роль когнітаріату (нетократії) та проаналізовано дві моделі ідеології інформаційного суспільства: технократичну та гуманістичну. Результат дослідження: технократичнй шлях формування ідеології інформаційного суспільства має міцну підтримку зі сторони економічної та політичної еліти. Водночас є загроза стати заручником техногенної реальності. Гуманістична модель ідеології інформаційного суспільства протистоїть дегуманізованим технологіям заради збереження природної і культурної самобутності. Наукова новизна дослідження: ці два типи (види) ідеології інформаційного суспільства у вітчизняній сучасній філософії ще не проаналізовано. Висновок: Україна відстає від західних країн у розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, серед причин чого слід виділити інформаційну закритість, недостатньо розвинуту інформаційну інфраструктуру, відсутність ідеології інформаційного суспільства, політичні та соціально-економічні умови, що стримують розвиток інформаційної інфраструктури.</p> Mykola O. Kyrychenko, PhD in Pedagogical Sciences, Professor ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11408 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 «ТРАНСНОУМЕНАЛІЗМ» ТА ОБ’ЄКТНО-ОРІЄНТОВАНА ОНТОЛОГІЯ: РЕАЛЬНЕ, УЯВЛЮВАНЕ ТА КОНСТИТУЦІЯ ПРЕДМЕТНОСТІ У МЕЖАХ СПЕКУЛЯТИВНОГО РЕАЛІЗМУ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11409 <p>У статті досліджується місце об’єкта в полі спекулятивного реалізму загалом та об’єктно-орієнтованої онтології зокрема. Описується особливе положення об’єкта, яке йому надає ООО на противагу «кореляційному» відношенню. Взята за основу чотирична структура Ґ. Гармана доповнюється уявлюваним модусом об’єкта, чиє місце знаходиться на межі суб’єкт-об’єктної дихотомії. Сама дихотомія розглядається у контексті дослідження можливості її подолання завдяки підходу, який був запропонований прибічниками ООО. Стверджується неможливість повного переходу до цілковито об’єктної реальності, перепоною для чого слугує неможливість відокремлення останньої від поля уявлюваного.</p> Vitalii O. Starovoit, Bachelor of Philosophy ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11409 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 МАРКСИЗМ: НАРИСИ З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ «РЕЦЕПЦІЙНОГО ПОЛЯ» ПОЛІТИЧНОЇ ОНТОЛОГІЇ ГЕҐЕЛЯ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11410 <p>В межах запропонованого дослідження авторка виклала та проаналізувала низку ідей, що стосуються становлення марксистського «рецепційного» поля як провідного напряму еволюції інтерпретаційного корпусу епохи «після Геґеля». Наочно підкреслюючи залежність марксової теорії від теорії Геґеля, нарис оголює геґелівський матеріал, що був долучений К. Марксом та його послідовниками до формування матеріалістичного погляду на розвиток людської історії, а також підготував тотальне розповсюдження гіпотези про непотрібність концепту Абсолюта в якості головного елемента філософування нового типу.</p> Yuliia D. Tereshchenko, Master of Philosophy ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11410 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 ДЕСТРУКТИВНЕ АВТОРСТВО: АНТИАВТОР І АНТИДАР https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11411 <p>У статті розглядається питання авторства та його природи у зв’язку з подією Герострата. Проблемною стає ситуація забуття творців храму Артеміди і безсмертна слава його палія. У цьому ключі пропонується концепція деструктивного авторства як форма відображення авторства, заснованого не на звичному акті творення, а на протилежному йому – акті деструкції. При цьому проводиться розмежування деструктивного авторства як реалізації певних атрибутів авторства з використанням деструкції в якості інструмента й можливого його перевороту – авторства деструктивності як феномена, заснованого на автономності та першочерговості деструкції по відношенню до авторства. Також розроблюються поняття «антиавтора» та «антидару», запропоновані як опозиції класичним поняттям «автора» й «дару». Герострат представлений як центральна й структуротворча фігура культурно-історичного наративу, яка досягає зворотного боку турботи про себе через акт деструкції на шляху до безсмертя. При цьому мова вже йде про антиавтора як про індивідуалізацію через авторство без творіння і замкнення індивіда на самому собі. Для історії Герострата неможливим є гомерівське питання через те, що сама природа його ситуації є гіпертрофацією індивідуального авторського витоку, котрий є несумісним зі спів-авторством. Не маючи творіння, він існує лише в якості прагнення здобути авторські дивіденди, а отже, в якості прагнення залишатись єдиним. Не менш важливим є звернення до питання дару в контексті авторства, який перевертається Геростратом у бік крадіжки. Якщо будь-яке авторство нерозривно пов’язане з даруванням, то деструктивне авторство містить у собі антидар – культурну крадіжку (насильницьке привласнення) об’єкта чи суб’єкта, що піддається деструкції. Саме антидар дозволяє антиавтору реалізувати себе не лише як того, хто здійснює деструктивний акт, але й того, хто викрадає увагу та пам’ять, відокремлюючи їх від попереднього носія і застосовуючи до себе. Таким чином, у статті на прикладі Герострата аналізується розгортання логік, що йдуть паралельно або наперекір усталеній моделі авторства, заснованої на творчому акті, з пропозицією введення концептуальних понять, здатних розширити розуміння авторства та дослідити його в контексті деструктивних аспектів.</p> Semen A. Goncharov, Graduate Student ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11411 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 ВИЗНАЧЕННЯ І ВЛАСТИВОСТІ ДГ’ЯНИ В ЙОҐА-СУТРАХ ПАТАНДЖАЛІ (YS 1.39, 2.11, 3.2, 4.6) https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11412 <p>У статті визначено характеристики терміна «дг’яна» в «Йоґа-сутрах» Патанджалі. Досліджено згадки про дг’яну у тексті Патанджалі, показано, що поняття «дг’яна» в «Йоґа-сутрах» вперше отримує виражене філософське обґрунтування, в якому ключову роль відіграє когнітивна складова терміна. Незважаючи на давню історію дослідження «Йоґа-сутр», поняттю дг’яна та його властивостям було приділено мало уваги, що визначає актуальність дослідження. У статті розкрито зміст сутр Патанджалі, що пояснюють властивості дг’яни: ретельно проаналізовано місце дг’яни в досліджуваному тексті, її зв’язок з іншими поняттями, а також її ієрархічне положення. Встановлено, що «Йоґа-сутри» включають у себе не тільки визначення дг’яни, але й описують її функцію по відношенню до свідомості – стійкість до неуважності, що визначає значення дг’яни як практики для збирання свідомості докупи. У результаті аналізу сутр вдалося виявити дві ключові властивості дг’яни щодо свідомості: «інтегруючу» та «трансцендуючу». Дг’яна призводить до стану зібраності свідомості, що є «інтегруючою властивістю» дг’яни як практики щодо протидії неуважності свідомості. Показано, що дг’яна, будучи інструментом подолання «розщеплення» свідомості, проявляє свою «трансцендуючу властивість», що сприяє ускладненню свідомості. Також у коментарі В’яси до «Йоґа-сутри» виділено перший приклад «соматизації дг’яни»: таким чином виявлено семантичний перехід від ментально-орієнтованого розуміння дг’яни до тілесноспрямованої, «соматичної» концепції, коли акцент уваги в йозі був зміщений від когнітивності до тілесності.</p> Dmitry A. Danilov, PhD applicant (Philosophy) ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11412 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300 МІФ ПРО БЕЗСМЕРТЯ. ВІД СТАРОВИНИ ДО СЬОГОДЕННЯ https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11413 <p>У межах цієї статті досліджується безсмертя як процес нескінченного життя. Аналізуються різні його форми: безсмертя метафізичне, генетичне, індивідуальне. Досліджується феномен безсмертя в культурі, починаючи зі стародавніх часів і до сьогодення. Акцентується увага на позитивному та негативному сприйнятті безсмертя. Приводяться приклади видатних історичних особистостей, які присвятили своє життя розробці технології безсмертя. Проаналізована фізична можливість вічного життя. Описаний поточний стан розробок щодо продовження життя. Визначена роль філософії трансгуманізму в розробці технологій вічного життя.</p> Ruslan V. Klymenko, Postgraduate Student ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/11413 Fri, 29 Jun 2018 00:00:00 +0300