https://periodicals.karazin.ua/philosophy/issue/feed Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії» 2018-08-21T17:18:12+03:00 Олександр Голубенко (Oleksandr Holubenko) holubenko@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з філософських наук.</p> <p>У збірнику друкуються статті, присвячені широкому колу філософських проблем, зокрема з історії філософії, соціальної філософії, філософської антропології, філософії права, онтології, логіки, етики, герменевтики, релігієзнавства, філософії освіти, філософсько-культурологічних досліджень тощо.</p> https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10948 СПЕКУЛЯТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ ПОСТАНТРОПОЦЕНА 2018-08-19T15:22:01+03:00 N. V. Zahurska zagurskaya@karazin.ua <p>У статті досліджується постгуманізм у контексті спекулятивного реалізму та об’єктно-орієнтованої онтології. Постгуманізм розглядається як постантропоцен виходячи з критики конвенціоналізму як кореляції мислення та сущого. Постантропоцен розуміється як <em>пост</em>постмодерн у зв’язку з орієнтацією на об’єктивність як сукупність об’єктів, одним з яких виявляється людська істота. Такого роду об’єктивність враховує алеаторичність реальності й з огляду на це спекуляції реального мають виражену ігрову складову, яка на рівні матерії проявляється у мінливості темної онтології слизового. Так стверджується принципова контингентність постантропоцена.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10949 ГЕРМЕНЕВТИКА, РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТА ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО: МЕЖІ ВІЗУАЛЬНОГО ЯК МОВИ 2018-08-14T07:48:40+03:00 N. V. Bevz nadinsunny@outlook.com <p>Прояснення питання про можливість представлення системи художніх образів візуального мистецтва як особливого роду мови, а також про найбільш адекватні методи вивчення такої системи є вельми актуальним завданням для сучасної гуманітарної науки. Аналіз цієї проблематики показує, що композицію кожного зразка образотворчого мистецтва не потрібно розглядати як «висловлювання» в прямому сенсі цього слова, так само як і взагалі говорити про «візуальному мову мистецтва» у тому ж сенсі, в якому ми говоримо про мову природну. Бути знаком – означає бути репрезентацією чого-небудь, але не всяка репрезентація є знаком у його спеціальному лінгвістичному розумінні. У втілених у межах візуального мистецтва образів часто бракує атрибутів лінгвістичного знака. Але якщо ми широко трактуємо поняття знака та мови, то герменевтика й структурно-семіотичний аналіз виявляють практично невичерпні інтерпретативні можливості, перетворюючи фактично всю зовнішню форму нашого соціокультурного існування на певну форму «тексту». Такий «маневр», у свою чергу, трансформує інтерпретації та аналіз знаково-символічних систем у різновид культурологічних досліджень, а також у певних випадках дозволяє їм служити теоретичною основою для соціальної критики в її творчій та політичній формах.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10950 ПОЛІТИЧНА ОНТОЛОГІЯ Г. В. Ф. ГЕҐЕЛЯ: ПРОЕКТ ТА ДЖЕРЕЛА 2018-08-14T07:47:53+03:00 Y. D. Tereshchenko yuliatereshenko42@gmail.com <p>запозичує у найближчих попередників: Канта, Фіхте й Шеллінга, а потім використовує для розробки морального, етичного й політичного аспекту своєї системи. Сконцентрувавши увагу на питанні статусу суб’єкта, свободи й вільного вибору, відповідальності в рамках сучасного тлумачення геґелівського вчення, автор продемонстрував залежність філософії Геґеля від теорій інших мислителів, що робить уявлення про відстороненість та замкнутість його системи нежиттєздатними.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10951 ПРАГМАТИЧНА ДІЄТЕТИКА ЗАБУВАННЯ І КРИТИКА КАРТЕЗІАНСЬКОГО НЕВРОТИЗМУ 2018-08-14T07:47:22+03:00 А. V. Zheronkіn zhewrongking@ukr.net <p>У статті, через призму історико-філософського підходу П.&nbsp;Адо, розглядаються гносеологічні ідеї Ч.&nbsp;С.&nbsp;Пірса. Обґрунтовується погляд на його концепції експериментування та логічного схематизму як на певні дієтетичні практики, що відкривають суб’єкту не стільки саму істину, скільки доступ до її вільного пошуку. В статті також розглядаються погляди ініціатора модерного дискурсу про пам’ять Ф.&nbsp;Ніцше на проблему співвідношення забування та пізнавальної діяльності. Гносеологічні погляди Ч.&nbsp;Пірса і Ф.&nbsp;Ніцше поєднуються у прагненні подолати не тільки раціоналістичну філософію Р.&nbsp;Декарта, але й невротичну картезіанську концепцію суб’єктивності взагалі.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10952 РЕНЕ ДЕКАРТ: ТЕМАТИЗАЦІЯ БОГА БЕЗ ІНТЕРЕСУ ДО ТЕМИ БОГА 2018-08-19T19:23:13+03:00 M. V. Smolyaga smolyaga@ukr.net <p>Тематичний мотив «Бога», «божої дії» у філософії Рене Декарта розглядається одночано і як інструментальний засіб змістовного філософування, і як «природній витвір» тієї ж філософської роботи, що розуміється у якості «реального процесу». При цьому такий «витвір», між ішим, має артикулятивний&nbsp;(«дискурсивний») потенціал щодо фіксування та експлікації самого типу й структури філософського зачину, що зветься класичним європейським раціоналізмом.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10953 ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАПИТУВАННЯ М. ГАЙДЕГГЕРА 2018-08-14T07:46:29+03:00 D. V. Selishcheva dahakot@gmail.com <p>Мета статті – показати системність філософських поглядів Мартіна Гайдеґґера на підставі дослідження основних методологічних передумов його філософування (мислення). Виділяються п’ять таких передумов: уявлення про людину як знак без значення, ідея модусного буття, використання термінів замість наукових понять, звернення та довіра мислителя до поетичних образів і вражаюча сутність мислення. У статті доводиться, що системність поглядів Гайдеггера дозволяє розглядати твори різних періодів його творчості як частини єдиного філософського проекту.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10954 ПОДОРОЖ НА КРАЙ ІНДИВІДУАЛІЗМУ: МАКС ШТІРНЕР І ЛУЇ-ФЕРДИНАНД СЕЛІН 2018-08-14T07:45:48+03:00 S. A. Goncharov sementulpanov@gmail.com <p>Стаття присвячена дослідженню ідей Макса Штірнера та Луї-Фердинанда Селіна у контексті розвитку логіки індивідуалізму. Автор визначає простір спільності Штірнера та Селіна як займання позиції емпіричного суб’єкта, етичною стратегією якого виступає егоїзм, а ключовою проблемою&nbsp;– співвідношення єдиного та множини. Наступним кроком стає виявлення концептуальних розбіжностей між вказаними авторами: орієнтація Єдиного на самонасолодження та неминуче зіткнення з Іншим Селіна, егоїзм як філософська доктрина та егоїзм як ситуативний вибір, а також політична незалученість Штірнера та політична мімікрія Селіна. У статті на прикладі руху від вчення Штірнера до художньої прози Селіна висвітлюється можливість розгортання індивідуалістичної логіки через вихід її за межі філософії в інші культурні сфери.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10955 СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНЕ ВІДНОШЕННЯ ДО ТІЛА В ХХ СТОРІЧЧІ 2018-08-14T07:45:14+03:00 N. V. Chumak nataliachumak1973@ukr.net <p>Тоталітарна ідеологія ХХ століття, поневолення людини у сфері відчуженої праці; постмодерністське мистецтво, споживча психологія справили украй негативний вплив на формування нового пластичного образу сучасної людини. Перша половина XX століття, відмічена двома світовими війнами, породила суб’єкт-об’єктне відношення до тіла. Знецінення людського життя сприяло формуванню «слухняних тіл». Ринок, у свою чергу, диктує запити і вимоги до тіла як до об’єкту. Подібність фігур, поз і рухів свідчать про нав’язування соціуму визначеного тілесного й пластичного стереотипу. Відчуженість від тіла, тобто зацикленість і перебування у своїх думках та турботах привели до того, що сучасна людина не усвідомлює своє тіло і не вміє чути й розуміти його сигнали. Зростання неврозів та соціальної напруги свідчить про існуючу репресивну пластичну культуру. Гармонійний духовний та фізичний розвиток людини багато в чому залежить від усвідомлення свого тіла&nbsp;й пластичного вираження, їхнього взаємозв’язку з почуттями та мисленням. Зневага до тіла, його пластичної мови в різні культурні епохи ставало причиною відчуження людини від своєї природи і втрати своєї цілісності. Конфлікт між тілом і душею потребує вирішення та усвідомлення єдності й цілісності. У даній статті автор намагається з’ясувати фактори, які вплинули на формування суб’єкт-об’єктного відношення до тіла у ХХ сторіччі, та шляхи вирішення проблеми відчуження людини від своєї природи і втрати своєї цілісності.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10956 ДИСКУРС-АНАЛІЗ ЯК МЕТОД АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 2018-08-14T07:44:31+03:00 O. M. Mukhina 7061246@gmail.com <p>У статті актуалізується потенціал дискурс-аналізу як методу дослідження соціального поля, соціальних метаморфоз і процесу виробництва простору. У зв’язку з цим розглядаються соціально-філософські теорії послідовників історичного матеріалізму з одного боку, і постструктуралістської теорії дискурсу з іншого. Досліджується діалектичне співвідношення дискурсивних і матеріальних соціальних практик. На основі отриманих результатів робиться висновок про те, що дискурс-аналіз має великий евристичний потенціал як один із соціально-критичних методів.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10957 ПРО АКТУАЛЬНІСТЬ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА 2018-08-14T07:44:02+03:00 Т. V. Korobkina korobkina@ukr.net V. V. Husachenko vadimvladim@gmail.com <p>Стаття розглядає особливості невербальної комунікації в умовах сучасного суспільства. До форм невербального спілкування відносять парамову, зоровий контакт, вираз обличчя, позу, жести, дотики, проксеміку, одяг тощо. Незважаючи на те, що невербальні форми спілкування переважно мають підсвідомий характер, вони можуть використовуватися для передачі інформації будь-якого ступеня важливості. За допомогою невербальних сигналів наше спілкування може ускладнюватися і досягати такого рівня розуміння, який є недоступним для вербальної комунікації. Автори доходить висновку, що роль невербальної інтеракції у спілкуванні збільшується.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10959 ГЕДОНІЗМ У ТРАНСГУМАНІЗМІ 2018-08-21T17:18:12+03:00 R. V. Klymenko unnamzajazy@gmail.com <p>У данній статті досліджується феномен трансгуманізма, філософії, що пропагандує самовдосконалення людини. Аналізуються прояви гедоністичної філософії у рамках трансгуманістичного руху. Детально обговорюються відмінності філософій гедонізма та утилітаризма, а також їх інтерпретація прихильниками трансгуманізму. Автор звертається до історії, досліджує передумови зародження трансгуманізму, виділяє гедоністичне крило в товаристві трансгуманістів, розмірковуючи про етичні, соціальні, політичні та технічні проблеми, пов’язані з реалізацією політики «максимального задоволення».</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10965 БЛОКЧЕЙН І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ 2018-08-14T07:42:46+03:00 H. О. Khrabrov Khrabrov@ukr.net О. V. Khrabrova ovkhrabrova@gmail.com <p>У статті розглядається проблема впливу інформаційних технологій – зокрема, блокчейну – на трансформацію суспільних відносин, перш за все – у сфері виробництва знань. Аналізується вплив технології блокчейн на трансформацію інфраструктури знань і соціальних інститутів. Проблематизуються можливості децентралізованої моделі блокчейн щодо досягнення суспільного консенсусу, реалізації свободи, забезпечення рівності. Зазначається, як за рахунок вбудованих у систему алгоритмів саморегулювання утворюються можливості для суспільного самоуправління, циркуляції та оновлення знання, що дозволяє сформувати нову економіку знань. Вказується, як децентралізація блокчейн дозволяє усунути посередництво бюрократичних інституцій, стимулюючи розвиток, створюючи умови для конфігурації знання, які відповідають новітнім процесам міждисциплінарного пізнання.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10966 ІСТОРИЧНІ ФОРМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ДЕВІАЦІЇ 2018-08-14T07:42:13+03:00 I. A. Kirichenko cherry_iren@ukr.net <p>Показано, що існування будь-якого суспільства характеризується наявністю відхилень від правових, моральних та інших норм, а вивчення особливостей та етимології цих відхилень є важливою науково-практичною задачею. Метою статті є з’ясування та класифікація основних історичних форм індивідуальної девіації, встановлення особливостей їх еволюції та трансформації. У роботі розглянуто еволюцію індивідуальних форм девіації. Виділено такі види індивідуальної девіантності: сакральний&nbsp;(шаман, маг, чаклун), сакралізований (юрод, дервіш, святий), світський (скоморох, денді, представники андеграунду). Доведено, що індивідуальна девіація завжди оформлюється і виражається семантично засобами спеціальних символів, якими є: одяг; ставлення до форм повсякденності; семантика жесту та жестова субкультура; стиль життя; стиль мислення й мови, мовна субкультура. Показано, що девіанти демонструють два варіанти девіації: пасивну та активну. Зазначено, що порівняно з колективною девіацією, індивідуальна девіантність через свою локальності має менший соціальний ефект, включаючи деструктивний. Однак вона є не менш значущою, оскільки в позитивних формах має неабиякий креативний ефект, сприяючи розвитку і гуманізації культури та соціуму в цілому.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10970 ДЕСТРУКТИВНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ 2018-08-14T07:40:47+03:00 N. V. Shapoval escape07@ukr.net <p>Незважаючи на очевидні успіхи сучасної західної цивілізації, серйозною проблемою лишається придушення особистості суспільством, а також напруга, що переходить у відкрите протистояння між індивідом та суспільством. Існуючи в людському суспільстві з початку історії, в наш час це протистояння проявляється особливо гостро у деструктивності поведінки індивідів. У статті проаналізовані різні форми людської деструктивності, а також виявлені її причини та глибинні підстави. Людську поведінку в її конструктивних і деструктивних проявах розглянуто стосовно біологічних і психологічних властивостей людини, соціальних відносин, а також її духовної природи.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10971 ДІАЛЕКТИЧНА ВЗАЄМОДІЯ ОСВІТИ Й СУБ’ЄКТИВНОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ 2018-08-14T07:40:15+03:00 N. V. Kamardash socionvk@gmail.com <p>Для забезпечення ефективності та результативності освітньої системи необхідно володіти інформацією щодо внутрішніх та зовнішніх детермінант її функціонування. Метод системного й критичного аналізу, міждисциплінарний підхід дозволили здійснити експлікацію освітньої ситуації постмодерну в контексті проблеми сутності та екзистенції суб’єктивності в онтологічних умовах глобалізації та інтернаціоналізації світового процесу. На тлі проблеми генезису освітньої системи простежено трансформацію суб’єктивності, визначений взаємозв’язок соціального, економічного, культурного та освітнього, дана філософська оцінка ревізії освітніх тенденцій в умовах постмодерну. Зроблено акцент на проблемі духовності, кореляції духовного і соціального, мови та практики в структурі суб’єктивності та місця освіти в системі соціалізуючих факторів.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10972 ДУХОВНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ В. ЛИПИНСЬКОГО В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ І. МІРЧУКА 2018-08-14T07:37:45+03:00 V. V. Biletska Biletska@ukr.net <p>У статті проаналізовано погляди І.&nbsp;Мірчука на філософську доктрину В.&nbsp;Липинського через призму української духовності і ментальності. Ключовим компонентом української духовності, що позначався на розвитку державно-політичного життя української нації, І.&nbsp;Мірчук називав антеїзм. Саме ця характеристика об’єктивного духу українського народу, на думку мислителя, стала причиною як позитивних, так і негативних тенденцій становлення державності. Тісна пов’язаність українців із землею дала підстави В.&nbsp;Липинському наділити роллю носія модерної української державності саме<br> селянина-хлібороба. До того ж заслуга В.&nbsp;Липинського, на думку І.&nbsp;Мірчука, полягала у тому, що він поставив свою національну теорію державності на власні рушійні сили. Ще однією ознакою духовності українців, на яку особливу увагу звернув І.&nbsp;Мірчук, була ідея месіанізму, сформована В.&nbsp;Липинським. І.&nbsp;Мірчук одним із перших пояснив суть цієї концепції мислителя, яка полягала у тому, що провідна верства, а за нею ціла нація, вважають себе покликаними вищими силами здійснити в історії людства надзвичайно важливу, наперед визначену місію. Месіанізм В.&nbsp;Липинського І.&nbsp;Мірчук визначав як форму любові до ближнього, перенесеної зі сфери індивідуальних взаємовідносин на великі маси народів.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philosophy/article/view/10973 КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ ЯК «ДЗЕРКАЛО» КОРДОЦЕНТРИЧНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ 2018-08-14T07:35:31+03:00 I. I. Orlov orlovolegua@ukr.net <p>У статті зроблено спробу відстежити передумови, основні рушійні сили формування специфічного українського кіно, взаємозв’язок між філософською традицією етносу та її прояв у жанрі сучасного кіномистецтва. Розглянуто проблему некомерційної орієнтації кіновиробництва та її можливих наслідків для галузі в цілому. Зроблено наголос на ментальних особливостях жанру кіно в роботах українських режисерів, досліджено можливості застосування лаканівської психоаналітичної методології щодо аналізу закономірностей «дорослішання» національного кінематографа України.</p> 2017-12-24T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##