ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ І ЕЛЛІНІСТИЧНІ ПРАКТИКИ «ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ»: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ

  • Олександр Лойко Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0009-0002-9933-0984
  • Дар’я Зіборова Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-0997-9388
Ключові слова: турбота про себе, екзистенціалізм, проєкт самого себе, еклектична стратегія

Анотація

В статті проводиться критичне зіставлення елліністичних філософських практик «турботи про себе» (у рецепціях Мішеля Фуко та П’єра Адо) та екзистенціалізму (у версії Жан-Поля Сартра). Звертається увага на те, що практики «турботи про себе» як певні форми «творчості повсякденності» не піддаються класифікації у межах бінарної опозиції: «професійна» / «стихійна» діяльність. До характерних відмінностей античних форм «турботи про себе» від різноманітних видів «техне» (професійних навичок) було віднесено: по-перше, їх імперативний характер; по-друге, їх принципову незавершеність. У якості рис, що роблять «практики себе» більше, ніж просто спонтанними видами діяльності та, навпаки, наближають їх до професійних видів творчості, було названо: по-перше, певний комплекс розроблених «правил»; по-друге, наявність наставника. Крім того, було зазначено, що індивід, який звертався до «турботи про себе», виступав водночас суб’єктом і об’єктом своєї діяльності: був творцем, який спирався на  певні «правила», і матеріалом, що мав набути особливої форми.

Версію екзистенціалізму, що була репрезентована Жан-Полем Сартром, запропоновано розглянути як європейський аналог елліністичних «практик себе». Водночас пояснюється, що саме робить сартрівський «проєкт самого себе»  не тотожним античному  «мистецтву існування». Якщо елліністичні «стилі існування» ґрунтувалися  на попередньо визначених принципах і цінностях, якими індивід мав керуватися за допомогою наставника, Сартр наголошував на абсолютній безпідставності вибору суб’єкта, а наставника визнавав фігурою зайвою та небажаною.

Також в статті стверджується, що, попри значну відмінність підходів, між античними «практиками себе» та «винаходом себе» в сартрівському розумінні може бути виявлена проміжна позиція. Такою визнається стратегія Цицерона, яку П’єр Адо визначив як «імовірнісну» або «еклектичну». Згідно з нею, не обов’язково неухильно дотримуватися одного, раз і назавжди обраного, способу існування. Слід діяти відповідно до ситуації, звертатися до тієї моделі поведінки, яка є найдієвішою за конкретних обставин. Таким чином, творчо синтезуючі складові різних шкіл «практики себе», «еклектик» має можливість розробити власний, унікальний «стиль існування».

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографії авторів

Олександр Лойко, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Лойко Олександр Вікторович

кандидат філософських наук

доцент кафедри теоретичної і практичної філософії імені професора Й. Б. Шада

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Майдан Свободи, 4, Харків, 61022, Україна

Дар’я Зіборова, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Зіборова Дар’я Анатоліївна

кандидат філософських наук

доцент кафедри теорії культури і філософії науки

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

майдан Свободи, 4, Харків, 61022, Україна

Посилання

Barthes, R. (2001). A Lover’s Discourse: Fragments / Trans. R. Howard. New York: Hill and Wang, a division of Farrar, Straus and Giroux. (Originally published in French as Fragments d’un discours amoureux. Paris: Éditions du Seuil, 1977. First published in English in 1978 by Farrar, Straus and Giroux, Inc. [Hill and Wang]).

Blanchot, M. (1989). The Space of Literature / Trans. A. Smock. Lincoln; London: University of Nebraska Press. (Originally published as L’Espace littéraire. Paris: Gallimard, 1955).

Borges, J. L. (1964). Pierre Menard, Author of the Quixote / Trans. J. E. Irby. Labyrinths: Selected Stories & Other Writings / Ed. D. A. Yates, J. E. Irby; Pref. A. Maurois. New York: New Directions, pp. 36–44. (Originally published as Pierre Menard, autor del Quijote in Sur, no. 56, May 1939).

Foucault, M. (1986). The Care of the Self. Vol. 3 of The History of Sexuality / Trans. R. Hurley. New York: Pantheon Books. (Originally published as Le souci de soi. Paris: Gallimard, 1984).

Foucault, M. (1994). Le souci de la vérité. Dits et écrits. Tome IV: 1980–1988 / Éd. D. Defert, F. Ewald; collab. J. Lagrange. Paris: Gallimard, pp. 646–649. (Bibliothèque des sciences humaines).

Foucault, M. (1988). The Concern for Truth / Trans. A. Sheridan. Politics, Philosophy, Culture: Interviews and Other Writings, 1977–1984 / Ed. L. D. Kritzman. New York; London: Routledge, pp. 255–267.

Foucault, M. (2005). The Hermeneutics of the Subject: Lectures at the Collège de France, 1981–1982 / Ed. F. Gros; Trans. G. Burchell. New York: Palgrave Macmillan. (Originally published in French as L'herméneutique du sujet: Cours au Collège de France, 1981–1982. Paris: Gallimard/Seuil, 2001).

Graham, T. (2020). Yukio Mishima: The Strange Tale of Japan’s Infamous Novelist. BBC Culture. 24 November. https://www.bbc.com/culture/article/20201123-yukio-mishima-the-strange-tale-of-japans-infamous-novelist

Hadot, P. (2009). La filosofía como forma de vida / Trans. M. Cucurella Miquel. Barcelona: Ediciones Alpha Decay. (Serie Alpha, Bet & Gimmel). (Originally published in French as La philosophie comme manière de vivre. Paris: Éditions Albin Michel, 2001).

Plato. (2002). The Apology of Socrates / Trans. C. D. C. Reeve. The Trials of Socrates: Six Classic Texts / Ed. C. D. C. Reeve. Indianapolis; Cambridge: Hackett Publishing Company, pp. 26–61.

Sartre, J.-P. (1972). La nausée. Paris: Gallimard. (Originally published in 1938).

Sartre, J.-P. (1966). L’existentialisme est un humanisme. Paris: Les Éditions Nagel. (Collection Pensées). Achevé d’imprimer en novembre 1966 à Genève (Suisse).

Sartre, J.-P. (1973). Qu'est-ce que la littérature? Paris: Gallimard. (Originally published in 1948).

Supple, E. (2023). Care for Thyself? An Hegelian Critique of the Foucauldian Subject. Cosmos and History: The Journal of Natural and Social Philosophy, 19(2), 351–380. Retrieved from https://cosmosandhistory.org/index.php/journal/article/view/1102

Watts, A. (1975). Tao: The Watercourse Way / Foreword, Afterword, Bibliography and illustrations by Al Chung-liang Huang. New York: Pantheon Books, a division of Random House, Inc.; Toronto: Random House of Canada Limited.

Westerink, H. (2020). The obligation to truth and the care of the self: Michel Foucault on scientific discipline and on philosophy as spiritual self-practice. International Journal of Philosophy and Theology, 81(3), 246–259. https://doi.org/10.1080/21692327.2020.1749871

Zhuangzi. (1999). / Trans. into Modern Chinese by Qin Xuqing and Sun Yongchang; Trans. into English by Wang Rongpei. Parallel Chinese-English ed. Vol. 1. Changsha: Hunan People's Publishing House. (Library of Chinese Classics). Original text in Classical Chinese.

Zilli, F., Perboni, J. S., & Oliveira, S. G. (2019). Michel Foucault y el cuidado de sí en el campo de la salud: una revisión integrativa. Cultura De Los Cuidados, 23(53), 28–38. https://doi.org/10.14198/cuid.2019.53.04.

Опубліковано
2025-06-30
Цитовано
Як цитувати
Лойко, О., & Зіборова, Д. (2025). ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ І ЕЛЛІНІСТИЧНІ ПРАКТИКИ «ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ»: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», (72), 262-270. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2025-72-25
Номер
Розділ
Статті