SIMPLE NET DIAGRAM: ЛЮДИНА – МАШИНА – КОМУНІКАЦІЯ

Анотація

В статті в історичній перспективі розглядаються соціальні медіації як практики трансформації / модифікації людини. Представлено авторську модель історичних епох, виходячи з розуміння людини як істоти, що конституює себе через певні способи опосередковування / медіації комунікації. Виокремлено три етапи (епохи), коли вибудовуються різні способи медіації міжлюдських стосунків і діють різні комунікативні медіатори: 1) людина – тварина – людина, 2) людина – бог – людина, 3) людина – машина – людина. Зазначено також, що сьогодні спостерігаються симптоми нової епохи, характер якої можна передати послідовністю машина – людина – машина, коли залежність від машин і взаємозалежності між людьми, що під’єднані до машин, конституюють соціокультурну медіацію. Мета статті – з’ясувати характер цієї медіації. В статті представлено архаїчну комунікацію як пов’язану зі встановленням структур роду, фіксацією спорідненості. Базовою моделлю визначено тотемізм, а медіатором – тварину. Наступний етап – форма комунікації, яка конституюється структурами трансцендентного, коли йдеться про встановлення духовного зв’язку між людьми. Так формується релігійна / метафізична людина, коли медіації здійснюються через звернення до слова божого, а бог є медіатором комунікації. На третьому етапі комунікація скеровується процесом виробництва, постає як культуріндустрія, міжлюдські стосунки опосередковуються технікою, коли машина є медіатором комунікації, яка постає як ринок, що формує функціональну, операційну людину.

Сучасний світ характеризується розвитком машин до технологій штучного інтелекту (ШІ). Новітні технології відтворюють комунікативну і сенсоутворюючу властивість людини, якою є здатність до мови. ШІ (зокрема ChatGPT і його аналоги) постає як втілення технології, що може цілком замінити багато видів людської діяльності. Втім в статті зауважується, що проблеми і загрози для людства й природи вкорінені не в машині,  не в ШІ, а в самій людині. Коли розглядати сучасний технологічний розвиток як звільнення людини від інструментального розуму, тоді можна визначати перспективи для комунікативного, критичного, поетичного, емпатичного, емфатичного розумів. Машини, навіть машини бажання, варто розглядати в перспективі можливості реалізації всіх цих розумів, разом зі зменшенням експлуатації саме людини. Себто в послідовності машина – людина – машина потрібно вбачати перспективу, що на свій лад втілює етичний імператив.