Семантичне навантаження епітета «п’яний» у поезії Т. Шевченка

Анотація

У статті аналізується семантика часто вживаного в поезії Т. Шевченка епітета «п’яний», який, згідно з даними «Словника мови Шевченка», використаний 53 рази. З’ясовано, що попри значну кількість шевченкознавчих робіт різного характеру і спрямування семантика означеного слова не була предметом окремого лінгвістичного аналізу. Зважаючи на помітне місце у творах Т. Шевченка слова «п’яний» та похідних від нього і недостатній, за нашими спостереженнями, ступінь дослідженості його семантики, вважаємо актуальним дослідження значення цього слова та виконуваних ним функцій у широкому контексті Шевченкової поезії.

Метою дослідження є визначення семантичного навантаження епітета «п’яний» у віршах та поемах Т. Шевченка у зіставленні із семантикою цього слова у лексикографічних джерелах, а також з’ясування його стилістичних функцій. Аналіз здійснено шляхом зіставлення словникових значень слова з їхньою семантикою в тексті «Кобзаря». Застосовано праці О. Потебні про природу художнього слова, зокрема думка про необхідність аналізувати семантику не лише за описом у словнику, а й у контексті.

Фактичний матеріал аналізується в трьох аспектах: уживання слова «п’яний» у прямому значенні; переносне значення у складі метафор; використання в компаративних зворотах. З’ясовано, що найуживанішим є використання слова в прямому значенні, зафіксованому в тлумачних словниках, – нетверезий, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння. У складі метафоричних конструкцій слово набуває різноманітних значень: аморальний, необачний, оскаженілий тощо. Найменшою мірою представлені порівняння з компонентом «п’яний», де людська поведінка чи рухи предметів порівнюються з поведінкою чи рухами нетверезої людини.