Сміх як вияв свободи: засоби творення комічного в поетичній мові Івана Світличного
Анотація
У статті розглянуто провідні прийоми й засоби творення комізму в мові поезій Івана Світличного. Підкреслено, що сміх стає спротивом системі, а тюремна лірика автора не має пафосу трагізму. Контраст є наскрізним прийомом творення комічного на всіх рівнях. Високій, книжній лексиці, що відповідає класичному жанру сонета, протиставлено тюремний жаргон, знижені, згрубілі розмовні елементи. Особливу експресію створює зіткнення стилістично різнопланових одиниць у найближчому контексті. Автор часто вводить до поетичного тексту розмовну фразеологію, яка своєю стилістичною маркованістю підтримує колорит комічного в різних його виявах, і загалом майстерне обігрування усталених виразів слугує творенню саркастичного та сатиричного ефектів. Авторські перифрази й евфемістичні вислови на означення представників влади й каральних органів підтримують викривальний пафос поезій. Енантіосемія, антифразис, алюзія — прийоми, якими передано прямі авторські оцінки. На рівні синтаксису механізми появи комічного увиразнено антитезами, риторичними питаннями й окликами, градацією, ампліфікацією, «рубаним» синтаксисом, короткими реченнями, діалогізацією викладу, що створюють емоційність, інвективність, полемічність поетичної фрази. Наголошено, що ключовий у поезії І. Світличного концепт СВОБОДА має амбівалентний характер, залежно від того, чи йдеться про особистий вимір духовної свободи ліричного героя навіть за ґратами, чи про вибір тих, хто обирає «свободу» в тоталітарному суспільстві. З концептом СВОБОДА корелює такий же амбівалентний за змістовим наповненням концепт МОВЧАННЯ: з одного боку, мовчання — це покора системі, а з іншого, — вимушене мовчання як спротив системі. Глибинну змістову іронію зумовлено також інтертекстуальною взаємодією з читачем, відсиланням передусім до поетики викривальних творів Т. Шевченка. Світличному так само майстерно вдається розгортати комічне від іронії, самоіронії, гумору до глузливого сарказму чи їдкої політичної сатири й гротеску.
Завантаження
Посилання
Venievtseva, L. V. (1996). Stylistic role of phraseological units in the poetic language of Ivan Svitlychnyi. In Trends in the development of Ukrainian literature and literary criticism of modern times: Abstracts of reports (pp. 92–93). Kharkiv. [in Ukrainian].
Kalashnyk, V. S. (2011). Intertextuality as a style-forming factor in the poems of Ivan Svitlychnyi. In V. S. Kalashnyk, The human being and the image in the world of language: Selected articles (pp. 221–226). Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University. [in Ukrainian].
Koloshuk, N. (2018). “A sonnet weighty as a stiletto”: The camp lyrics of I. Hnatyuk and I. Svitlychnyi in the context of the Ukrainian sonnet tradition (Article two). Volyn Philological Studies: Text and Context, (16), 80–89. [in Ukrainian].
Kotsiubynska, M. (2008). The light of the Svitlychnys: Ivan and Nadiia [Preface]. In I. O. Svitlychnyi & N. O. Svitlychna, From the enduring tribe of Don Quixotes (pp. 5–44). Kyiv: Hramota. [in Ukrainian].
Koshelivets, I. (1977). [Preface]. In I. Svitlychnyi, Chiseled sonnets (pp. 7–12). Munich: Suchasnist. [in Ukrainian].
Salyha, T. (2011). “…To live in million moments as in one…” (Ivan Svitlychnyi beyond temporal boundaries). Ukrainian Literary Studies, (73), 11–27. [in Ukrainian].
Svitlychnyi, I. O., & Svitlychna, N. O. (2008). From the enduring tribe of Don Quixotes (M. Kh. Kotsiubynska & O. I. Nezhyvyi, Eds.; M. Kh. Kotsiubynska, Pref.). Kyiv: Hramota. [in Ukrainian].
Semkiv, R. (2004). The structure of irony: Types of irony in fiction. Kyiv: KM Academia Publishing House. [in Ukrainian].
Tokman, H. L. (2024). Interpretation of Ivan Svitlychnyi’s lyric cycle Plein Air as a text within a text. Scholarly Notes of V. I. Vernadskyi Tavria National University. Series: Philology. Journalism, 35(74)(4, Pt. 2), 109–114. [in Ukrainian].
Tokman, H. (2020). The image of prison in Ivan Svitlychnyi’s “Cell Motifs.” In Totalitarianism as a system for destroying national memory: Proceedings of the All-Ukrainian scholarly-practical conference (pp. 447–450). Lviv. [in Ukrainian].
