«Nature mort» vs «still life» у поезії «Натюрморт» І. Калинця: між лірикою і живописом

Анотація

У сучасному літературознавстві актуальною є проблема вивчення творчості українських шістдесятників, зокрема інтермедіальної компоненти. Праці науковців свідчать, що багатий матеріал для дослідника пропонує лірика Ігоря Калинця.

Метою цієї статті є висвітлення літературно-живописних кореляцій у вірші «Натюрморт» з опертям на інтермедіально-компаративний аналіз.

Проаналізовано композицію картини українського художника, який обрав середній масштаб зображення, що дозволяє достатньо детально промалювати елементи. Перша строфа вірша «Натюрморт» передає синкретичну природу картини, яка містить елементи інтер’єру, пейзажу та власне натюрморту. Відчувається «скупченість» «героїв» цього полотна, але картина не перевантажена семіотично. Кожен елемент покликаний до встановлення рівноваги та гармонії. Ту саму інтенцію транслює вірш Ігоря Калинця: на початку твору тричі повторено епітет «затишний». Проаналізовано прийоми «картина в картині» та «повтор без повтору».

Подальший розвиток ліричного сюжету приводить до опозиції «nature mort» vs «still life» («мертва природа» vs «втишене життя»). Ця антонімічна пара може бути прочитана крізь призму дихотомії «ерос і танатос» (любов, щастя і смерть, деструкція). І. Калинець обирає ерос і відкидає танатос, що промовисто свідчить про світоглядні домінанти в його житті, про неабияку силу волі в’язня сумління, вміння бачити й шанувати життя в усіх його проявах.

Зроблено висновок, що вірш містить формально-жанрові ознаки ритурнеля та тріолета.

Роздуми над філософсько-інтермедіальними інтенціями І. Калинця у вірші “Натюрморт” узагальнює думка, що для поета органічно-правдивими є відчуття гармонії в душі, закоханості у життя, які природно переростають у прагнення гармонізувати довкілля. «Втишене життя» бере гору над «мертвою природою».