Суб’єктивна модальність як антропоцентрична характеристика тексту та мовної особистості

Анотація

Суб’єктивна модальність посідає провідне місце у переліку текстових категорій, що виокремлені сучасними дослідниками категоріального апарату тексту, оскільки пронизують увесь текстовий простір та є головною складовою образу автора. Мета статті – розглянути категорію суб’єктивної модальності як одну з фундаментальних текстових категорій, що визначає специфіку всіх інших категорій у тексті художньої літератури. Узагальнено різні точки зору щодо природи явища модальності та критеріїв виділення її типів. Детально описуються два основних типи модальності – об’єктивна та суб’єктивна, хоча підкреслюється, що межа між ними здебільшого умовна. Аналізуються засоби вираження модальності. У статті йдеться про суб’єктивну модальність як вияв авторського віддзеркалення світу в тексті художньої літератури та підкреслюється, що лише суб’єктивна модальність стає текстовою категорією. Цей тип модальності набуває ще більшого значення в рамках антропоцентричної парадигми, яка є провідною в сучасних філологічних дослідженнях. У статті також висвітлюється співвідношення категорії суб’єктивної модальності з категоріями оцінки та інтенціональності. Вияв авторської позиції та намірів робить суб’єктивну модальність найважливішою ознакою тексту, а її аксіологійна спрямованість відбиває прагматику художніх текстів через застосування індивідуальних стилістичних засобів та інших мовних та літературних прийомів. З розвитком філологічної науки, з виокремленням лінгвістики тексту в самостійну наукову дисципліну, модальність в останні десятиліття почала розглядатися і як категорія тексту. Дослідження суб'єктивно-модальних чинників у тексті уможливило вчених зробити висновки про те, що модальність є категорія, що вона притаманна тексту, і що суб'єктивна модальність є універсальною категорією художнього тексту.