Українське ім’я по батькові і мовно-правна безграмотність

Анотація

Сучасне буття української спільноти відзначається своєю швидкоплинністю й мінливістю. Деякі суспільні нововведення часто свідчать про некомпетентність їхніх авторів-творців і запроваджувачів, що своєю чергою призводить до негативних наслідків у найрізноманітніших сферах життєдіяльности; особливо помітними такі негаразди стають у разі втручання в основи, у вікові традиції. Наочним зразком-підтвердженням зазначеного стану є державний стандарт оформлення організаційно-розпорядчих документів, який набув чинності у вересні 2021р. Стандарт відзначається своєю орфографічною й стильовою безграмотністю,  невмотивованістю, алогічністю й розпливчастістю частини його норм. Усупереч багатовіковим традиціям цим стандартом українцям заборонено використовувати в названих документах ім’я по батькові. У такий спосіб їх протиправно позбавлено передбаченого Конституцією України, іншими законодавчими актами права на ім’я (має три складники: прізвище, ім’я, по батькові) і його використання в усіх сферах життя. Крім того, цей стандарт змушує українців порушувати норми Українського правопису: замість нормативного написання прізвища з великої літери зобов’язує писати великими літерами все слово. Фактично в зазначений спосіб автори стандарту заклали спотворені норми державної мови в офіційних документах, порушили законодавчі норми, тим самим поставили обмеження і перешкоди громадянам у використанні державної мови. Зрештою, нововведення цього стандарту оприявнили низку проблем буття української спільноти, визначальними з-поміж яких є: належність рівня компетентности й відповідальности посадових осіб, державних установ й органів; права громадянина, їхнє дотримання і захист; збереження ідентичности української спільноти й рівности її з-поміж інших національних спільнот. Звичайно, за таких умов зазначені й інші особливості стандарту безсумнівно свідчать про протизаконність названих положень і недопустимість їхнього подальшого застосування.