Афористика Григорія Сковороди: структурно-семантичний та стилістичний аспекти

Анотація

Розгляд афористики відомого мислителя щодо синтаксичного конструювання вираженої думки й творення в цій площині різноманітних стилістичних прийомів для її посилення є актуальним.

Метою пропонованої розвідки є встановлення стилістико-синтаксичних особливостей крилатих висловів Г. Сковороди, що відбивають індивідуальні риси його філософського та поетичного мовомислення.

Лаконічність і водночас глибину мислення Григорія Сковороди демонструють афоризми, репрезентовані простими реченнями, часто ускладненими різними синтаксичними елементами, що конкретизують думку, концентруючи її навколо одного граматичного центру. Форма наказового способу головних членів односкладного речення із семантикою мислення посилює вплив афоризму на реципієнта. Виразним комунікативним типом є афоризми з бажальною модальністю. Серед складних конструкцій превалюють складнопідрядні речення, здебільшого мінімальної структури. Певні настанови та умовиводи, викладені в афоризмах такої будови, нерідко супроводжуються вказівкою на умову або час. Потужний потенціал у вираженні філософських сентенцій мають займенниково-співвідносні речення з предметним значенням корелятів. Порівняння як один із найпоказовіших пізнавальних засобів в афористиці Г. Сковороди представлені різними структурними типами синтаксичних одиниць: від словосполучень до складних речень із відповідними синтаксичними компонентами (підрядними частинами порівняльними, зіставлювальними конструкціями та ін.). Афоризми, що є еквівалентами надфразних єдностей, часто формуються двома реченнями, зв’язок між якими забезпечують повтори та інші лексико-граматичні засоби.

Отже, видатний філософ використовує різноманітні синтаксичні конструкції та стилістичні фігури, зокрема антитезу, риторичні запитання й заперечення, різного виду повтори, синтаксичний паралелізм, для експресивного вираження думки.