Теорія другорядних членів речення в синтаксичних дослідженнях Д. М. Овсянико-Куликовського та її практичне застосування

Анотація

Великий внесок у розвиток поглядів на питання синтаксису речення належить видатному вченому Харківської лінгвістичної школи Д. М. Овсянико-Куликовському, зокрема поглядів на такі проблеми, як структура простого речення, засоби вираження кожного члена речення та його синтаксичні зв’язки. Метою даної статті є проаналізувати класифікацію другорядних членів речення, зокрема додатків, запропоновану Д. М. Овсянико-Куликовським, вплив його дослідження на сучасні синтаксичні теорії та запропонувати критерії виявлення наявності об’єктних відношень між дієсловом та його прямим додатком.

Розподіляючи всі члени речення на головні та другорядні, Д. М. Овсянико-Куликовський аналізує провідну форму вираження кожного з них. В описі додатків наводяться семантичні функції непрямих відмінків. Вивчаючи керування у сполученнях, він виділяє зв’язок, обумовлений лексичним значенням дієслова, граматичним значенням дієслова, а також слабко зв’язані форми, та звані «фіктивні» додатки, або «додатки-обставини». Аналіз лексико-семантичного наповнення речення з метою визначення другорядних членів речення робить синтаксичні дослідження Д. М. Овсянико-Куликовського актуальними і в наш час. Відношення між дієсловом та його об’єктом є дуже важливими для розуміння змісту речення, при цьому особливу роль відіграє конструкція з прямим додатком. Дослідження проблеми взаємозв’язку та взаємодії семантики та структури об’єктного словосполучення було спрямовано на поетапний аналіз граматичної структури словосполучення, семантики його компонентів, семантики словосполучення в цілому з метою побудування моделей словосполучень. При цьому були виділені: 1) невідповідність між синтаксичним характером явища та морфологічним засобом його вираження, оскільки вказівки на відмінкову форму виявилось недостатньо для формальної класифікації об’єктних відношень; 2) невідповідність обсягів понять, оскільки у кожному випадку не передбачається сукупність всіх значень відмінку при будь-якому лексичному наповненні.