Особливості автобіографічного наративу в «Спогадах» Д. Овсянико-Куликовського
Анотація
У статті досліджується мемуарно-автобіографічна проза Д. Овсянико-Куликовського як оригінальний зразок літератури non fiction. Актуальність роботи зумовлена активним студіюванням теорії та історії мемуарно-біографічної прози у вітчизняному й зарубіжному літературознавстві, а також інтенсивним розвитком сучасної автобіографіки. Мета розвідки – виявлення специфіки автобіографічного наративу, особливостей авторської самоідентифікації та конструювання оповідачем історії свого життя. Показано, що автобіографічний наратив будується як розповідь для інших та розповідь для себе. Автобіографічна пам'ять містить елементи різного ступеня узагальнення. При збереженні психофізичної ідентичності дистанція між автоперсонажем та наратором постійно підкреслюється.
Із розвитком оповіді в нараторі дедалі виразніше проступають риси вченого, а в наративі – прикмети наукового дискурсу. У «Спогадах» виявляються такі складові наукового наративу, як опис, пояснення, аналогія, аналіз, аргументація, категоризація, класифікація, логічний доказ, інтертекстуальність. Надзавдання, яке виконує наратор, полягає в тому, щоб охарактеризувати історію свого особистісного та наукового становлення як шлях до набуття наукових істин та методологічних, базових, світоглядних основ наукової діяльності. Оповіді притаманні також елементи художності: ускладнення оповідальної структури, порушення лінійності, белетризація біографічних історій, виразність та цілісність образів, увага до деталей тощо.
«Спогади» Д. Овсянико-Куликовського являють собою мемуарно-автобіографічну концептуалізовану оповідь, підпорядковану цільовій авторській настанові. Ця оповідь поєднує риси документального, наукового та художнього наративу і розкриває світоглядне й наукове кредо автора. При цьому внутрішнім (можливо, підсвідомим) стрижнем «Спогадів» фактично стає процес автокреації ідеального вченого, що стає джерелом внутрішнього задоволення.
Завантаження
Посилання
Bakhtin, M. M. (1975). Questions of literature and aesthetics. Research from different years. Moscow: Khudozh. lit., 1975. 504 p. [in Russian].
Votkanych, M. (2020). Autobiographical narrative as a form of manifestation of authorial consciousness in the prose of Mykhailo Hafia Traista. Dialogue of languages – dialogue of cultures: Ukraine and the world: XI International Scientific Internet Conference on Ukrainian Studies (October 29 – November 01, 2020). Munchen,. 246–253. [in Ukrainian]
Halych, А. (2017). Portrait in the Memoirs and Biographical Discourse: semantic, structure, modification. Starobilsk. 449 p. [in Ukrainian]
Genette, J. (1998). Narrative discourse. Genette J. Figures: [in 2 volumes]. T. 2. Moscow: Sabashnikov Publishing House, 60–280. [in Russian]
Kachak, T. (2021). Artistic representation of autobiographical memory in modern Ukrainian prose. Slavica Wratislaviensia. Wielkie tematy kultury w literaturach słowiańskich. T. 173. Wrocław, 278–286. DOI: 10.19195/0137-1150.173.23 [in Ukrainian]
Lotman Yu. М. (2000). Autocommunication: “I” and “Other” as addressees (On two models of communication in the cultural system). Lotman Yu. M. Semiosphere. St. Petersburg: Art-SPB, 163–177. [in Russian]
Maslyuchenko, G. O. (2004). Artistic memoirs and autobiographical novel in Ukrainian literature of the 90s of the 20th century: Abstract ... Candidate of Philology Science. Dnipropetrovsk. 20 p. [in Ukrainian]
Matsevko-Bekerska, L.V. (2020). Cognitive markers of artistic narrative. Language and culture. No. 22 (202), 148–156. [in Ukrainian]
Matsevko-Bekerska, L. V. (2008). Ukrainian small prose of the end of the 19th - beginning of the 20th centuries. in the mirror of narratology. Lviv: Spline. 334 p. [in Ukrainian]
Mykhida, S.P. (2013). Reconstruction of psychological portraits of Ukrainian writers of the late 19 – early 20th centuries based on megatext: Abstract ... Dr. of Philology Science. Kyiv. 40 p. [in Ukrainian]
Ovsyaniko-Kulikovsky, D.N. (1989). Literary and critical works: in 2 vol. / comp., notes, prepared. text by I. Mikhailov. T. 2: From “The History of the Russian Intelligentsia.” Memories. Moscow: Khudozh. lit. 526 p. [in Russian].
Papusha, I. V. (2013). Modus ponens. Essays on narratology. Ternopil: "Krok" Publishing House. 259 p. [in Ukrainian]
Reznichenko, Yu. О. (2020). The concept of a narrative model in modern Ukrainian literary studies. Dyvoslovo. 2020. No. 1 (754), 34–39. [in Ukrainian]
Riker, P. (2000). Time and story. T. 1. Moscow; St. Petersburg: University Book. 224 p. [in Russian].
Tyupa, V. I. (2021). Axial narratological category in historical perspective. Studia Litterarum, T. 6, No. 10, 10–31. DOI: 10.22455/2500-4247-2021-6-1-10-31 [in Russian]
Cherkashina, T. Yu. (2015). Ukrainian memoir-autobiographical prose of the 20th century: genre, structural and ideological-artistic evolution: Abstract ... Dr. of Philology Science. Kyiv. 40 p. [in Ukrainian]
Schmid, V. (2003). Narratology. Moscow: Languages of Slavic Culture. 312 p. [in Russian]
Yavorska, O. (2015). The subject of memory and its narrative strategies in memoir. Problems of Humanities. Series “Philology”. Issue 36, 213–221. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgn_fl_2015_36_22 (date of application: 11.03.2024) [in Ukrainian]
Smith, S., Watson, J. (2001). Reading Autobiography. A Guide for Interpreting Life Narratives. London; Minneapolis: University of Minnesota Press. 296 p. [in English]
Brockmeier, J., Carbaugh, D. (eds.) (2001). Narrative and Identity. Studies in Autobiography, Self and Culture. Amsterdam; Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. 314 p. [in English]
