Про підміну поняття в філософськомовних переконаннях Вільгельма фон Гумбольдта та її вплив на сучасне мовознавство

Анотація

Статтю присвячено викриттю такої логічної помилки, як підміна поняття, в філософськомовних переконаннях Вільгельма фон Гумбольдта та її впливу на сучасне мовознавство. Після того як відомому вченому віддається данина заслуженої їм поваги, розглядається відомий факт, що в славетній доповіді 1820 року Гумбольдт виклав ідеї стадіальної концепції мови таким чином, щоб затвердити ідею перехода ізолюючих мов в інкорпортивні, інкорпоративних в аглютинативні й аглютинативних у флективні як найдосконаліші, і що констатація Гумбольдтом таких переходів світовою лінгвістичною спільнотою була одноголосно визнана помилковою. Відтак поступово розглядаються логічно хибні твердження Гумбольдта, які можна вважати передтечами тої помилки, викриттю та впливу якої присвячено цю статтю: це логічна суперечність тих положень вченого, що дух народу й мова є тотожними, але мова залежить від духу і що мислення не просто залежить від мови, а зумовлюється мовою. Далі розглядається логічна помилка Гумбольдта, викриття якої є метою цієї статті: це розуміння мови як самостійно існуючої сутності, що являє собою підміну поняття створеної людиною комунікативної системи поняттям створеної людиною самостійно діючої сутності. Висловлюється думка, що до цієї логічної помилки Гумбольдта певною мірою призвела панівна в той час ідеологія ідеалістичного романтизму, згідно з якою він зробив з мови яскраву, самостійну індивідуальність, і що Гумбольдт допустився цієї помилки через поверхневе сприйняття рухливості мови як викликаної її самостійністю, у той час як насправді така рухливість викликана підсвідомим мисленням її носіїв, чого вчений не сприйняв. Відтак розглядаються непоодинокі випадки, коли сучасні мовознавці продовжують цитувати та позитивно коментувати ці хибні положення Гумбольдта, й висловлюється надія, що ця стаття певною мірою сприятиме розумінню хибності досліджених філософськомовних переконань Вільгельма фон Гумбольдта, що в свою чергу запобігатиме їх впливу на сучасне мовознавство.