Особливості семантичної репрезентації релігійних образів у сучасній українській поезії (періоду російського повномасштабного вторгнення)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сучасних поетичних текстів  щодо інтерпретацій і семантичного наповнення релігійних образів. Вивчення реалізації одного із ключових мовних концептів на матеріалі поетичного мовлення дозволяє, з одного боку, говорити про виражальні можливості мови як основного засобу спілкування, а з іншого, дослідити специфіку та зміни світоглядних орієнтирів представників сучасного покоління українців.

Матеріалом для аналізу обрано поезії, розміщені на сторінках соцмереж упродовж складного для українців періоду – російського повномасштабного вторгнення. Вибір мовного матеріалу пояснюємо тим, що поезія як вид словесного мистецтва здатна транслювати першу швидку реакцію на події.  Тексти різних авторів у сукупності дають своєрідну проєкцію емоційного стану соціуму, відбивають колективну емоцію. Можливість швидко оприлюднювати поетичні тексти за допомогою соцмереж і реагувати на них наділяє сучасну поезію психотерапевтичною функцією.

За нашими спостереженнями, в аналізованих поетичних текстах найчастотнішим релігійним образом є Бог/Творець/Господь/Всевишній. Відзначаємо низку його традиційних семантичних інтерпретацій – віра, втіха, допомога, вища справедливість тощо. Для поезій визначеного періоду показовим є мотив розчарування, зневіри, відчаю, що реалізується в образі байдужого, безучасного Бога. Спостерігаємо оригінальні інтерпретації, наприклад, Бога, що вирушає воювати за волю та правду зі зброєю в руках, або ж Бога, що проявляється в кожному українцеві – воїні, волонтері, медику, енергетикові тощо.

Цікавими для аналізу є інтерпретації біблійних сюжетів, наприклад історія страти й воскресіння Христа, трансльована на сучасну Україну, яка зараз страждає за гріхи людства, але обов’язково воскресне.