Метаісторизм у романі В. Богданової «Сезон отруєних плодів»

Анотація

Мета статті – простежити наративізацію історичних подій у романі Віри Богданової «Сезон отруєних плодів» (2022), у центрі уваги якого – історія «забороненого» кохання між двоюрідними братом та сестрою. Актуальність статті зумовлюється тим, що роман вже став значущим явищем у сучасній російській літературі, але ще не знайшов своїх дослідників. У коло проблематики роману входить хворобливість російського соціуму, мілітаризація, надвисокий рівень ксенофобії, пропаганда, домашнє насильство, соціальне неприйняття інакшості; крізь ці проблеми постає антимілітарний та ліберальний пафос, тож роман слід вважати часткою культури, що знаходиться в опозиції сучасному російському режимові. Спектр проблем у романі розгортається навколо різних стратегій переживання різних особистісних та історичних травм; утім, цілком допустимо, що для покоління «тридцятирічних» немає спільної історичної травми дитинства, як-от, наприклад, у старшого покоління, яке дітьми ще бачило розпад СРСР.

У статті продемонстровано, як у тексті роману крізь призму сприйняття декількох представників покоління міленіалів («покоління тридцятирічних») сприймалися травматичні події російської та світової історії (події в Москві 1993 року, теракти в Москві та Лондоні, лісові пожежі 2010 року тощо). Показано, як у тексті державна пропаганда й ієрархізована наративізація сторії заміщують головним героям особисті спогади про події, які, в свою чергу, стають табуйованими. Втручання дискурсу, який наративізує історію в дусі російської пропаганди, стає можливим завдяки постійній присутності та безугавної інтенсивності телевізійних вторгнень в особисте життя головних героїв. Зазначено, що в романі наявні декілька стратегій щодо організації взаємодії між загальною та особистою історією, серед яких (1) агресія та пошук винуватих в історичних трагедіях; (2) ігнорування, (3) містичне метаісторичне пов’язування історичних та особистісних подій.