Когнітивна семантика та полісемія дієслівного предиката верить (на матеріалі контекстів релігійного та буденного дискурсів)

Анотація

Стаття присвячена вивченню полісемії дієслівного предиката верить у когнітивно-дискурсивній методології. Актуальність вивчення полісемії дієслівного предикату верить у когнітивно-дискурсивній методології зумовлена нерелевантністю традиційного підходу, неможливістю описати механізми розвитку значень слова як метафоричне, чи метонімічне, чи функціональне перенесення, також необхідністю осмислити та пояснити протиріччя в семантиці дієслівного предиката, що виникає у контекстах різних дискурсів.

Унаслідок проведеного аналізу була визначена система параметрів, які становлять єдиний аналітичний апарат когнітивно-дискурсивної методології. На підставі аналізу було експліковано когнітивні ознаки, в яких, на наш погляд, втілено ґештальт-сценарій релігійного концептуального простору Віри, визначено внутрішню форму концепту Віра, яка виступає когнітивним сценарієм та індукує всі контекстні значення дієслівного предиката верить; складено типологію контекстів вживання дієслова та диференційовано кілька його значень.

Предметом нашої уваги стали змістовні відмінності між контекстами релігійного дискурсу (верю в Бога) та буденного (я верю в тебя/ прогресс компьютерной техники). Використання термінів ґештальт, фон–фігура, фокусування– дефокусування дало змогу зіставити семантику дієслівного предиката у контекстах релігійного та буденного дискурсів, а також простежити розподіл уваги в семантико-синтаксичній організації різних контекстів та гру когнітивного фокусу на концептуальному рівні (ґештальт-сценарій). Фокусування уваги співрозмовника на затребуваних у ході релігійної/буденної комунікації сенсах, а також затемнення фонових ознак забезпечує полісемію дієслівного предиката верить.