Мовне вираження емоційно-психічного стану в листуванні Миколи Куліша

Анотація

Стаття присвячена аналізу епістолярії видатного українського драматурга, представника «розстріляного Відродження» Миколи Куліша. Зроблено акцент на важливості досліджень листування письменника як репрезентанта внутрішнього світу та емоційно-психічного стану митця слова.

З’ясовано детермінанти й особливості емоційного стану адресанта, схарактеризовано добір мовних засобів для його вираження. У статті проаналізовано мовні одиниці – слова, словосполучення та речення, використані Кулішем у листуванні з колегами-письменниками та дружиною як маркери його емоційно-психічного стану. Визначено відмінності в емоційному забарвленні і, відповідно, у використанні мовних засобів Кулішевих листів до літераторів, де адресант постає насамперед як автор зі своїми творчими проблемами й переживаннями, і родинного листування, де Куліш виявляє себе як іронічний чи самоіронічний, але попри те турботливий і люблячий чоловік і батько.

З’ясовано, що внутрішній стан Миколи Куліша, значною мірою зумовлений не дуже гарним здоров’ям, безгрошів’ям, провінційним життям і втомою від напруженої роботи, незрідка забюрократизованої, в органах народної освіти та соціального виховання, репрезентують різноманітні за семантикою та стилістичними властивостями мовні одиниці – лексеми і фраземи, зокрема народнорозмовна, в т.ч пейоративна лексика, застарілі слова-старослов’янізми, канцеляризми, ідеологеми, окремі авторські новотвори. Визначено, якими мовними засобами створюється притаманне багатьом листам М.Куліша гумористичне чи іронічно-саркастичне забарвлення. З’ясовано роль фразеологічних одиниць (ФО) різних типів – ідіом, літературних цитат, стійких словосполук публіцистичного чи офіційно-ділового характеру для відтворення емоційно[1]психічного стану письменника.