Комунікативні тактики самопрезентації адресанта в епістолярному дискурсі Лесі Українки

Анотація

У статті досліджено комунікативні тактики самопрезентації адресанта в епістолярному дискурсі Лесі Українки. Вивчення листів, що належать одній і тій самій мовній особистості, в єдності лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників текстотворення дає змогу не лише дізнатися про факти біографії автора листів, а й певною мірою проникнути в роботу мислення, механізми комунікативної діяльності, що й визначає актуальність цієї розвідки.

Метою статті є аналіз комунікативних тактик, що реалізують загальну комунікативну стратегію самопрезентації в епістолярному дискурсі Лесі Українки.

Основними тактиками є такі: 1) самохарактеристика, за якої авторка листів описує свою зовнішність, характер, інтелектуальні властивості, фізичний і емоційний стан; 2) характеристика, надана іншими людьми, реальна чи уявна; 3) порівняння себе з іншими людьми; 4) порівняння різних іпостасей своєї особистості; 5) самоідентифікація за національною ознакою; 6) самоідентифікація через соціально-професійний статус; 7) самоідентифікація через суспільні та родинні зв’язки; 8) самономінація в підпису як компоненті кінцівки листа; 9) оцінка власної комунікативної діяльності; 10) формулювання власних життєвих принципів; 11) опис способу свого життя, щоденних занять, побутових справ; 12) філософське осмислення свого буття.

Таким чином, Леся Українка у своїх листах до різних осіб використовує різноманітні комунікативні тактики самопрезентації, які утворюють прагматичну, семантико-структурну та лінгвостилістичну цілісність у рамках єдиної комунікативної стратегії. Самопрезентація авторки листів віддзеркалює її мовну особистість як комунікативно активну, здатну до рефлексії, самоіронічну, самокритичну особистість, що потребує спілкування та самореалізації у сфері літературної творчості. Перспективи подальших досліджень у цьому керунку пов’язуємо з аналізом добору комунікативних тактик залежно від специфіки адресата та інших екстралінгвістичних чинників.