Рослинна й зооморфна образність як засіб художнього втілення опозиції природного/штучного в романі Г. де Мопассана «Наше серце»

Анотація

Статтю присвячено аналізу вегетативної та бестіарної поетики пізнього психологічного роману Г. де Мопассана «Наше серце» (1890), який позбавлений належної літературознавчої уваги як у Франції, так і за її межами (наукова рефлексія зосереджена на новелістиці й романах етапу розквіту Мопассанового реалізму). Тому поетологічне вивчення й уведення цього твору в сучасний літературознавчий контекст є актуальним науковим завданням.

Мета статті – виявити семантику і символіку рослинної і бестіарної образності в художній структурі роману Г. де Мопассана «Наше серце» і встановити її функції у реалізації концептуальної романної опозиції природного/штучного.

Дослідження виконано в річищі структурно-семіотичного методу аналізу художнього тексту.

Вивчення репертуару і художніх функцій флористичних і зооморфних образів у романі довело особливе місце цих засобів у поглибленні психологічного малюнку й експресивно-емоційної виразності постатей протагоністів, Андре Маріоля і Мішель де Бюрн. Діапазон цих тропів – від рослинних і зооморфних порівнянь і метафор до розгорнутих зоо- і дендроантропоморфних образів-символів (Мішель – спочатку 'райський птах', 'дика пташка', потім – 'хижий яструб' і, алюзивно, – 'страус', а ще – стара стомлена 'конячка', 'шкапа'; Маріоль – 'загнаний поранений звір', 'дрізд у клітці', 'дрібна рибка'). Рослинним аналогом героїні є рукотворний квітник, який поступово в’яне й занепадає, як розточується її кохання до Маріоля. Образ Мішель супроводжують численні флористичні деталі, що набувають метафоричного сенсу (це культурні квіти добірних сортів – троянди, орхідеї, гвоздики, герань, конвалії, хризантеми, лілії тощо). На противагу «штучній» Мішель із образом «природної» Елізабет пов'язані дикі лісові рослини – первоцвіт, фіалки, дрік та ін. Із протагоністом корелює розгалужена дендросимволіка (каштан, бук, дуб, липа та ін.) і образ лісу як втаємничений лімінальний простір. Символіці дикого лісу протистоїть у романі символіка впорядкованого саду (один із варіантів утілення опозиції природного/штучного). Рослинні й зооморфні образи щільно переплетені в характеристиках протагоністів (антропоморфний образ зрощених дерев перетворюється на образ битви хижого звіра і його жертви). Предметними знаками «штучності» головної героїні є образи кам'яних квітів і тварин в оздобленні центрального просторового локусу роману – абатства Сен-Мішель.

Отже, флоризми, дендризми й анімалістичні образи в романі виконують характеристичну функцію, передають динаміку почуттів протагоністів, набуваючи метафоричного сенсу, наповнюють пейзаж символічними деталями.