Словотвірна семантика іменників у денумеративному словотворенні

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю врахування основоцентричного аспекту при аналізі словотвірної системи сучасної української мови. Наукові праці засвідчують, що здебільшого розглянуто деривати, мотивовані іменниковими, прикметниковими та дієслівними твірними основами, які репрезентують ядерні частини мови.

Метою статті є встановити словотвірну семантику денумеративів – похідних іменників, що згруповані за гніздовим принципом із вершинами-числівниками, які належать до периферії твірної бази.

Аналіз здійснено за допомогою структурно-семантичного методу в поєднанні з прийомом лексико-семантичних трансформацій.

Ономасіологічний аспект передбачає взаємодію простої мотивувальної бази, яка представлена прикметниками, іменниками, числівниками й дієсловами, та словотворчого засобу; відтак встановлено тринадцять словотвірних значень, носіями яких є прості субстантиви. З’ясовано словотвірну семантику складних дво- та триосновних іменників, мотивованих словосполученнями з підрядним та поодиноко сурядним типами зв’язку; кількість словотвірних значень складних утворень становить шість. Проаналізовано характер кореляції семантики твірного слова зі словотвірним засобом, зокрема в синтагматичних словотвірних значеннях, ускладнених субкатегоризаційним та перекатегоризаційним змістом, відтак встановлено типи деривації словотвірних значень – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні. У межах кожної з дев’ятнадцяти семантичних позицій похідних субстантивів виявлено сто двадцять дев’ять словотвірних моделей, поданих за спаданням їхньої продуктивності.

Інтерпретація іменникового частиномовного блоку в денумеративному словотворенні сприяє виявленню дериваційної спроможності числівників сучасної української мови, доповнює здобутки основоцентричної дериватології.