Про два вірші Ліни Костенко

Анотація

Деякі ліричні вірші Ліни Костенко так захоплюють читача, що їхня складна внутрішня структура залишається непоміченою та невивченою. Ця стаття пропонує аналіз двох віршів Л. Костенко, для чого використано структуралістські прийоми. Однак цей аналіз не зумовлений і не відзначений якоюсь упередженою методологічною позицією, він починається з досить очевидних прийомів, які ми знаходимо у розглядуваних творах. Автор статті здійснює цей аналіз, намагаючись виявити, наскільки це можливо, хід думки, пройдений поетом у творчому процесі. Результати інтерпретації значно багатші, ніж інтерпретації, базованої на поверховому прочитанні кожного з віршів.

Перший аналіз починається з очевидного факту: два рядки майже ідентичні в лексичному плані. Така схожість розкриває всю дзеркальну структуру тексту з великим діапазоном, полюсами якого є метафора й метонімія. На додаток до цього одна морфологічна особливість твору відсилає читача до відомого вірша Федора Тютчева. Надалі стає зрозуміло, що Л. Костенко ніби дорікає Ф. Тютчеву за його політичні ідеї, хоча текст написаний так, що його антиімперіалістичний зміст був неочевидним для влади та цензури того часу.

Другий запропонований аналіз починається з великої групи рим, розгляд якої розкриває самоподібну структуру всього вірша. Подальше вивчення доводить, що в плані змісту ховається особисте горе, яке безладно поєднує процеси людських мови та мислення. Такий підхід є безперечно перспективним для майбутнього дослідження лірики Ліни Костенко. Ця студія може бути вступом до вивчення української лірики англомовними науковцями, бо автор статті також пропонує порівняння другого вірша з однією відомою поезією в англійській літературній спадщині. Стаття адресована філологам, які вивчають лірику поетеси, і всім, хто цікавиться українським письменством.