Вербалізація гендерних стереотипів у складі мовного образу свята (на матеріалі української радянської і сучасної публіцистики)

Анотація

Стаття присвячена розглядові феномену стереотипізації в лінгвокогнітивному і лінгвопрагматичному аспектах. Явище стереотипу визначаємо у зв'язку з поняттям фрейму в когнітивній лінгвістиці й наголошуємо на таких його ознаках, як характерна спрощеність і значна стійкість. Дослідження виконано на матеріалі двох хронологічно й сутнісно відмінних відрізків українського медіадискурсу (радянського і сучасного), при цьому для аналізу обраний тематично окреслений сегмент – тексти про свята й написані до свят, які зазвичай мають широку аудиторію й потенційно впливають на формування суспільної свідомості, фіксуючи виголошені оцінки в картині світу. Тому увагу приділено функціональному виміру досліджуваних мовних одиниць. З'ясовано, що найпомітніше місце серед вербалізованих у святковій публіцистиці стереотипів посідають гендерні стереотипи, тобто такі, що визначають характерні ролі чоловіка і жінки. Аналіз особливостей концептуалізації свят у медіатекстах засвідчив наявність стереотипів – фреймових структур, які відтворюють і моделюють окремі складники концепту СВЯТО. Використання їх є репрезентацією однієї з двох основних стратегій. Перша – стратегія ствердження стереотипу, яка полягає у вербальному засвідченні його існування, що водночас служить для його додаткового закріплення. Друга – стратегія спростування, або деконструкції стереотипу, що на мовному рівні реалізується через пряме заперечення або антитезу. Доходимо висновку, що більшість гендерних стереотипів у радянських текстах є суто пропагандистськими, відповідними ідеології, тобто формують стереотипні образи в картині світу відповідно до першої названої стратегії, натомість у сучасних дописах спостерігаємо спроби звільнення від тоталітарного впливу, що яскраво засвідчує функціонування цих когнітивних структур у стратегії деконструкції.